Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Я безмежно вдячний Йому!

Я безмежно вдячний Йому! Благодать вам, дорогі мої брати і сестри, від нашого Господа  Ісуса Христа і любов  від Бога Отця і причастя  Духа Святого нехай пробувають  з нами завжди.    Мене звати Богданом, мені 44 роки і я хочу розповісти вам про чудові хвилини життя, які подарував мені Господь, за що я безмежно вдячний Йому.     
    Коли мені було 30 років, у  моє життя  увійшли наркотики. Тепер, аналізуючи минуле, я розумію, що це сталося тому, що моє життя було нечестивим. Незважаючи на те, що у мене була дружина і маленька донька, я свій вільний час проводив у постійних гулянках і дуже часто не ночував удома. Згодом мені захотілося чогось більшого, а на це були потрібні гроші і не малі. Тим, чимось  більшим, виявилися наркотики, і для того, щоб купляти їх і, як кажуть, «торчати», я почав красти. Із часом я став залежним від них, мене навіть поставили на облік, бо я вже неодноразово лікувався в наркодиспансері. Але, на жаль, лікарі не могли мені нічим допомогти. Як тільки я виходив із лікарні після лікування, то знову біг шукати наркотики, щоб уколотися. Сім’я моя руйнувалася, а безконечні спроби батьків вплинути на мене закінчувалися безрезультатно.
     Мене неодноразово притягали до кримінальної відповідальності за крадіжки і  зберігання наркотиків. Тричі я  був засуджений, відбував покарання в місцях позбавлення волі посиленого та строгого режимів. Але нічого не змінювалося. Навпаки, усе знову повторювалося: як тільки я виходив із тюрми, то продовжував займатися тим же. Це вже було не життя, а просто існування. Майже всі відвернулися від мене, уникаючи навіть спілкування зі мною. Через мене страждала моя родина, мої близькі. Із дружиною я розлучився, а з донькою  бачився рідко. Тільки мама ще терпіла мене, але постійно плакала над моєю долею. 
    Далі в моєму житті сталася жахлива трагедія:  в автомобільній аварії загинула моя донька… Її звали Наталею, і їй було всього шістнадцять років - вона тільки починала жити! Ця трагедія мене  просто підкосила, я втратив будь-який інтерес до життя, якщо раніше  я себе ще іноді стримував, то тепер мені було на все наплювати . Я опускався все нижче і нижче, сонце в моєму житті почало заходити ще швидше. Нарешті я дійшов до того, що  вже не міг ходити, а тільки лежав у ліжку. І хоча журнальний столик біля мене був завалений ліками, вони  чомусь мені не допомагали. У мене виявили запалення легенів,  були внутрішні абсцеси, але обставини так складалися, що лікарям просто не було до мене діла. Я лежав,  не маючи жодної надії на покращення: у мене був зламаний дух , покалічена душа і хворе тіло…
     Саме в цей найважчий у моєму житті час до мене додому прийшли брати, які розповіли про Бога, про те, що з цієї, здавалося б, безвихідної для мене ситуації є вихід, і він – тільки в Ісусі Христі! Я повірив у ці слова, і всю свою останню надію і віру поклав на Бога. Щиро покаявшись у всіх своїх гріхах, я вирішив своє життя присвятити Йому, бо прийняв Ісуса Христа як свого Спасителя і Господа.     Я безмежно вдячний Богові за цю мить, бо саме тоді відбулося чудо - і  з цього моменту життя моє почало стрімко змінюватися.Ще не розуміючи багатьох речей, спочатку я  робив те, що мені радили мої брати в Христі. На відміну від тих обставин, що були раніше, тепер усе стало змінюватися на краще. Мене поклали в лікарню, я одужував так  швидко, що навіть лікарі були здивовані. Не зважаючи на те, що у мене був цілий букет хвороб, через два тижні мене вже виписали, бо мій стан покращився, і я дякую за це Господу.
     Після одужання я зразу пішов до церкви, з якої були  мої брати в Христі. Це була християнська харизматична церква повної Євангелії, назва якої «Любов і зцілення». Мене з любов’ю і радістю прийняли в цю християнську сім’ю.Я почав відвідувати служіння  для колись наркозалежних людей і хочу засвідчити, що моє життя  кардинально змінилося. У церкві я вже п’ять років, і за цей час  успішно пройшов реабілітацію, Господь повністю відновив моє здоров’я, зціливши від хвороби печінку, від гепатиту «С», а крім того допоміг мені відновити  стосунки з  рідними і близькими. Моя мама також покаялась і прийняла Ісуса Христа у своє серце.
      Я успішно закінчив Біблійний  коледж, де одержав початкову теологічну освіту, і зараз служу в реабілітаційному  центрі  таким самим залежним людям, яким і я колись  був. Також  співаю в церковному хорі, де піснями прославляю нашого Господа Ісуса Христа. Зараз продовжую навчання на четвертому курсі Біблійного інституту. А найголовніше – це те, що Господь подарував мені свободу від усякої гріховної залежності і мир у серці. Я кожний ранок прокидаюся переповнений радістю від усвідомлення свободи, радістю від того, що Господь зі мною на всіх дорогах моїх.
      Зі мною траплялися різні випадки, коли я міг покалічитись і навіть загинути, але надзвичайним чином  Господь рятував мене і Його рука була зі мною. Я дякую за всі благословення,  даровані мені Господом, за Його милість, яка пробуває на мені кожний день. Господь відновлює мене і змінює моє життя, тому я вірю, що Він подарує  мені  дружину і я буду чути голос своїх  дітей. 
     Хочу щиро подякувати своїй мамі за її любов і  велике  терпіння. Я вдячний  своєму брату, наставнику,  людині, через яку Господь торкнувся мене -  Гузенку Андрію, а також пастору реабілітаційного служіння - Дещаківському Роману  за те, що вони віддавали багато своїх сил і часу  для того, щоб допомогти мені  і всій команді реабілітаційного служіння, яка виконує цю доброчинну Божу роботу. Окрема подяка нашому благословенному, поставленому Богом пастору церкви «Любов і зцілення»  Савчаку Олегу, а також Дзісь Ганні Михайлівні, нашій сестрі в Господі і «мамі» для багатьох!         
    Амінь.                                                                                                                       
 
Гнатієвич Богдан
ddd