Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Ототожнюй себе з Христом

Олег Савчак

Ми повинні себе постійно ототожнювати з Ісусом Христом. Чому це так важливо? Тому що з чим ми себе ототожнюємо, з чим ми себе звіряємо, з чим ми себе порівнюємо, згідно того ми будемо жити, поступати, думати, говорити і чинити відповідні діла. Якщо ми навчимось ототожнювати себе з Христом − відповідні будуть діла віри, діла Божі.

Що таке ототожнення, або ідентифікація? Це є процес за допомогою якого людина присвоює собі властивості, якості або атрибути іншої людини і перетворює себе цілком, або частково на його, або її образ.

Коли людина починає ототожнювати себе з кимось, або з чимось вона проходить якийсь процес. Коли вона себе з кимось ідентифікує, вона природньо, чи штучно старається наслідувати, копіювати когось. Для когось це добре, тому що він вчиться чогось доброго, позитивного. Цей процес ідентифікації є дуже важливий, але він також може бути і негативним, якщо ми поєднуємо себе з цим світом.

Якщо відкрити Симфонію і знайти в ній такі вирази як «в Ньому», «в Христі», «в Ісусі», або «з Христом», «з Ним», то ми побачимо десятки і десятки різних місць, які з різних сторін говорять про те, наскільки важливо перебувати в Ньому, а Він в нас. Якщо ми говоримо про служіння, то служити з Ним, служити для Нього, служити Йому, ходити з Ним, молитись Йому, сповнятись Ним.

Християнство – це не релігія, це є стосунки, це від нас сьогодні залежить, тому що, часто, ми хочемо залишитись збоку, але щоб щось вирішилось (щоб хтось за нас помолився, чи щоб хтось дав нам пораду і т. д.). І це все добре! Бог і таким чином працює. Але все так виглядає, що Бог веде нас до чогось глибшого – коли ми не просто ззовні хочемо чути, молитись, поступати, хочемо служити, але коли ми себе ототожнюємо з Ним, щоб ми мали ті самі почуття, ті самі думки, як і в Ісуса Христа, щоб ми занурювались максимально в Нього, ідентифікували себе з Ним.

Молитва «Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім'я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі…» (Луки 11:2) – це ототожнення себе з Його волею і Його Царством. Ототожнити себе з Христом – це не просто фізично, на рівні відчуттів, хоча і це також, але це на рівні Його волі, Його Слова, це на рівні Його бажань.

Якщо є істинне ототожнення себе з Богом, з тим, що Бог для нас має, тоді «гора» (проблема), не має для нас такого великого значення. Якщо ж ми не ототожнюємо себе з Богом, тоді ми дуже чутливі до тієї «гори». Перевірмо своє серце! Якщо ми дуже чутливі, дуже залежні («яка ж ця гора зависока…», «що люди скажуть?», «а яка їхня думка?»), і ми від цього залежимо, такі тонкі грані нашого серця відносно цього, це означає, що ототожнення з Богом на такому низенькому рівні, тому що ми дуже чутливі до гір, до проблем, до ситуацій, до труднощів.

В міру того, як наше ототожнення з Христом, з Його Словом, з Його волею, з Його думками, з Його відкриттями буде зростати, ми починаємо по-іншому дивитись на все. Віра говорить про те, що немає значення яка та «гора» для нас. Коли ми ототожнюємо себе з Христом, ми кажемо «це ж не я…», «не моїми силами…», «не моєю мудрістю…». Кожного разу, коли перед нами виклик – служити, молитись за хворих, проповідувати, ми повинні ототожнювати себе з Богом («це ж не я», «я не йду своєю силою», «я не шукаю своєї слави»), ми не самі, Він нас не залишить, ми наповняємось Духом Святим, Який іде разом з нами, Він нас направляє.

Є ототожнення і з світом. «А між терен посіяне, − це ті, що слухають слово, але клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходть, та й заглушують слово, − і плоду воно не дає» (Марка 4:18-19). Людина, яка вже прийняла Слово, яка почула, повірила ( це не те що невіруюча людина), але написано, що «клопоти цьогосвітні», «омана багатства» і «різні бажання» входять і заглушують Слово. Їх більше, вони сильніші, їхній голос гучніший, вони кричать переконливіше, ніж Слово. Чому так? Тому що туди ми виділяємо більше свого часу, уваги, сил, вкладаємо туди гроші і т. д. Якісь наші цінності, те, що для нас важливо, підсвідомо затягують наші якісь ресурси, нашу увагу, думки, вони нас полонять.

Момент ототожнення − це не просто, коли ми напружились і медитуємо (як йога, східні релігії), коли ми собі щось навіюємо, накручуємо, переконуємо себе в чомусь. Ні! Так, в якісь мірі медитувати – це роздумувати, це не є якесь східне слово. В англійській мові «meditation» – це роздумування. Тому, коли хтось роздумує про Слово, можна сказати, що він, як медитує тим Словом, він себе ототожнює, поєднує з цим Словом, але це також і що він слухає, говорить, куди він вкладає свій час, фінанси, свої сили. І в результаті ми приходимо до того ототожнення – чи ми себе ототожнюємо із світом, нам там комфортно, чи ми ототожнюємо себе з Богом.

Коли ми ототожнюємо себе з Христом, ми стаємо незламні, такі, яких неможливо десь розчарувати, засумнівати в чомусь.

Людина себе постійно з чимось ототожнює. Якщо зі світом – рано чи пізно вона буде світська, вона буде мислити, поступати, говорити так як світ. Якщо з Богом – все буде по-іншому.

«Я – Виноградина, ви – галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви» (Івана 15:5). Це стосується всього. Нічого – це означає нічого. Це не мається на увазі щось таке важке, складне, тяжке – «я не можу без Бога». Елементарно, що б ми не робили, куди б ми не йшли, навіть, якщо ми супер професіонали своєї справи, ми завжди думаємо – «я цього без Бога робити не можу», тому ми молимось за свою роботу, за свій бізнес, за свою дорогу і т. д.

«Але, як написано: «Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!» А нам Бог відкрив це Своїм Духом, − усе-бо досліджує Дух, навіть Божі глибини. Хто-бо з людей знає речі людські, окрім людського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого. А ми прийняли духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даровані нам, що й говоримо не вивченими словами людської мудрости, але вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне до духовного. А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно. Духовна ж людина судить усе, а її судити не може ніхто. Бо «хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати?» А ми маємо розум Христів!» (1Коринтян 2:9-16).

Як  сьогодні ми можемо себе ототожнити з Христом? Де сьогодні Христос? Христос сьогодні в наших серцях Духом Святим. Хтось каже, що Христос сьогодні на небі сидить праворуч Отця. Як так може бути одночасно? Цією зв'язковою ланкою є Дух Святий. Фактично, ми живемо тут, ми ходимо тут, поступаємо тут, але написано в іншому місці, що ми разом з Христом посаджені на небесах. Яким чином? Духом Святим! Є Христос, Який сидить праворуч Отця, але є Дух Святий, Та Ланка, яка з'єднала нас. Тому, в Дусі ми посаджені з Христом, в Дусі ми маємо відносини, Христос є в нас. Точно так само зворотній зв'язок – наші думки, наші бажання, наші молитви йдуть в інший бік. В 1Коринтян 2:9-16 написано, що Дух Святий є в нас і Він всередині, фактично, вчить нас ототожнювати себе з Богом, з Христом. Написано, що ніхто не знає про людські речі, крім людського духа, і ніхто не знає про Божі речі, крім Божого Духа. Коли Божий Дух приходить в наше серце, то, фактично, стає одним цілим той людський дух і Божий Дух. Відбувається трансформація в міру того світла, в міру тої правди, в міру нашої чесності, нашої посвяти, нашої відкритості зсередини, ми вчимось себе ототожнювати з Богом – як служити, як поступати, як реагувати. Як тільки приходить міра світла, ототожнення зсередини від Духа Святого, щось починає мінятись, ми починаємо по- іншому думати.

Ми повинні постійно роздумувати над цими словами – «в Ісусі», «в Ньому», «в Христі», «з Христом», «з Ним», молитись про це. Ми постійно повинні ототожнювати себе з Христом, бо тільки в цьому є секрет успіху, бо тільки в тому є змінене християнське життя, плоди праведності, бо тільки в тому буде віра.

Згідно цього ототожнення є три види діл:

1. Мертві діла

2. Добрі діла

3. Діла віри

Мертві діла – це ті, які роблять духовно мертві люди, це ті, які не мають ніякого відголоску в вічності, або, якщо мають, то тільки негативний. Написано, що ми перебували в мертвих ділах. «Тому полишімо початки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо знову засади покаяння від мертвих учинків та про віру в Бога» (Євреїв 6:1). «…скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Святим Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому!» (Євреів 9:14).

Добрі діла«Бо ми – Його творимо, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували»  (Ефесян 2:10). Добрі діла – це краще, ніж мертві діла, але добрі діла − не ті, які Бог для нас приготував, а прості добрі діла, як люди їх називають, вони теж, часто, можуть бути мертвими ділами, тому що вони не несуть Богу славу, вони не прославляють Бога, Христа. Добре діло для слави людської, для іміджу людського зараховується до мертвих діл (Христос говорить про це фарисеям).

Діла віри – це ті самі добрі діла, але які виходять від серця Божого, які зроблені в вірі, згідно Божої волі. І не завжди, навіть, ці діла спочатку виглядають добрими, позитивними, комфортними, легкими, але вони будуються на Його Слові.

Вчинки мертві, добрі діла і діла віри завжди будуть залежати від того, як, з чим, або з ким ми себе ототожнюємо. Якщо людина ототожнює себе з Христом, вона буде продукувати діла віри, буде ходити в вірі. Якщо людина ототожнює себе з світом, вона не може мати вчинки віри, максимум – це добрі діла, «про людське око».

Ми, як Церква покликані на добрі діла, які стають ділами віри. І якщо ми ловимо себе на тому що через ототожнення себе з світом ми продовжуємо якісь діла, які не несуть, не продукують життя, то ми повинні їх обрізати, ми повинні каятись і залишати їх. Тому, нехай Дух Святий навчить нас ототожнювати себе з Христом. Хай Він буде тією невидимою силою в кожному з нас, де би ми зростали в пізнанні Бога, в благодаті, де би ми обрізали всякі мертві діла, де би ми, навіть, не задовольнялись хорошими ділами, де би ми, насправді, були націлені на діла віри, на діла праведності, на діла, які будують Боже Царство, які дають Богу славу, які поширюють Його територію, які впливають на долі, які змінюють людей, які міняють нас зсередини.

Проповідь в відео-форматі

ddd