Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Духовне, чи душевне

Олег Савчак

Ми маємо навчитись відрізняти духовне від душевного і захотіти ставати більш духовними, а не залишатись на душевному рівні. Духовність є дуже важлива. Вона не має нічого спільного з тим, що ми просто робимо вигляд благочестя, що ми багато говоримо про Бога. Фарисеї найбільше говорили про Бога, про свята, про Слово, але вони були критиканами, осуджували, любили славу людську, були корупціонерами. Духовність – це глибинна сутність людини, яку, навіть, і зразу не помітиш, тому що вона, в принципі, і не виставляється, але, рано чи пізно, це обов'язково буде помітно.

«Але, як написано: «Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто Любить Його!» А нам Бог відкрив це Своїм Духом, усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини. Хто бо з людей знає речі людські, окрім людського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого. А ми прийняли духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даровані нам, що й говоримо не вивченими словами людської мудрости, але вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне до духовного. А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно. Духовна ж людина судить усе, а її судити не може ніхто. Бо хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати? А ми маємо розум Христів!» (1 Коринтян 2:9-16). Духовна людина судить усе, а її судити не може ніхто, тому що вона знає хто вона є в Бозі, хто за нею стоїть. Яка це «людина тілесна»? В російському перекладі це звучить, як «душевный человек». В англійському – «natural man», тобто це є нормальна, звичайна, просто людина. А в грецькому там стоїть слово psychikos від слова psyche, що означає «душа». Звідси походять слова «психолог», «психіатр» − це люди, які покликані лікувати, або служити душі людини. Це слово в різних перекладах говорить про душевність, звичайність, про людську сторону, про людське мислення, про людську реакцію. Апостол Павло говорить про людину тілесну, або іншими словами душевну людину, звичайну. Слово «тіло» має два значення, дві складові. Є місце в Писанні, де написано, що в Ісусі Христі проживає вся повнота Бога. Тобто, тілесно тут вже означає в тілі. Це вже не мається на увазі якась душевність, просто якась людськість. Тіло – це храм Святого Духа, тому тіло освячене Богом. В тілі нічого поганого немає. За часів древніх філософів тіло рахувалось злом, над тілом  чинили якісь насильства, завдавали йому якісь тортури. Деякі себе бичували, розпинали. І до тепер є цілі напрямки, які вважають, що тіло це є зло. Але тіло – це є добро, воно створене Богом.

«Тілесна людина», або, часто, синонім «душевна людина»  − це означає, що людина думає, як звичайна людина, хоча, насправді, вона би мала бути Божа, духовна людина.

Людина є все-таки триєдина. «І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею» (Буття 2:7). Дихання і дух на єврейській мові це ті ж самі слова. Бог дихнув, або дав Свого Духа людині, дав їй Своє життя. Тобто, життя походить від Бога. Життя немає без Бога.

Є дух, душа і тіло. «А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа!» (1 Солунян 5:23). Бог є Триєдиний – Отець, Син і Дух Святий і Бог створив людину триєдиною – дух, душа і тіло. Бог хоче, щоб ми навчились розбиратись в собі. Якщо людина не розбереться в собі, вона не знає з чого вона складається (для вчених сьогодні загадка – як повстав Всесвіт? Як повстала людина? Природа, сутність людини?), поки не буде відповіді на тих три питання, люди не зможуть жити якісно і правильно. Тисячі років назад Бог вже розкрив, що є дух, душа і тіло.

«Бо Боже слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця» (Євреїв 4:12). Слово Боже доходить до поділу душі і духа. Воно, як скальпель, цей хірургічний засіб, може судити думки і наміри серця. Без Слова Божого духовне від душевного відділити неможливо. Через філософію, психологію, хороші принципи, доброту неможливо докопатись до сутності, відділити душевне від духовного. Слово має силу, здатність проникнути. Це є частота наших роздумів, молитви, коли ми не поверхнево беремо список нужд наших і молимось, щоб Бог благословив. Наша молитва повинна бути трішки інша. Пало часто молився про відкриття, про ці внутрішні речі, дивився в себе, молився за своє серце. Це для нас важливо, якщо ми хочемо ставати духовно зрілими, духовними, а не душевними людьми, ми повинні молитись, як Павло, або, як Давид в Старому Заповіті, який просив, щоб Слово Боже осуджувало його серце, його дороги, його шляхи. Завжди потрібно залишати для Бога цей простір для змін, щоб Він працював в нас, а ми мінялись. Це нормально, це не соромно визнавати прогріхи, помилки. Це не є слабкість. Це є сила, тому що ми будемо мінятись.

Душа – це, як посередник між духом і тілом. Один проповідник сказав, що душа – це, як коробка передач. Автомобіль складається з кількох головних частин (двигун, кузов і т. д.). Двигун – це є серце автомобіля, те, що його штовхає, його енергія. Кузов – це те, що дає нам комфорт. Ми весь час не бачимо двигун, він закритий. Ми тільки користуємось комфортом (кондиціонер, гарний салон, кермо). Коробка передач – це, як зв'язуюча ланка між двигуном і тим комфортом. Душа – це посередник між духом і тілом. Це, як коробка передач, як поле для битви, де відбуваються всі ці битви (спокуси, внутрішня боротьба, прийняття наших рішень). Тому, якщо ми цього не розуміємо, ми не розуміємо чому ми живемо тим, чи іншим життям, чому ми так реагуємо, чому ми ображаємось, чи заздримо, чому в нас якісь недобрі думки, ненависть, непрощення, чому ця битва, чому наш настрій скаче.

«Благаю вас, любі, як приходьків та подорожніх, щоб ви здержувались від тілесних пожадливостей, що воюють проти душі» (1 Петра 2:11). Пожадливості, похоті, спокуси, різні думки, різна боротьба воюють проти душі, на місці душі, на території душі, тобто, там відбувається боротьба.

Дух – дихання від Бога. Дух прийшов від Бога. Це є дихання Самого Бога. Це є життя, яке не виникло само по собі. Наш дух орієнтується на Бога. Це його природа. Він прийшов від Бога і до Бога хоче йти. Це Божа частина. Життя – це Божа складова. Навіть невіруючі люди живуть по милості і благодаті Божій. Якщо людина не має стосунків з Богом значить вона духовно мертва, її не можна реанімувати, вона не може включитись і мислити Божими речами.

Душа орієнтується на себе саму. Для душі це нормально, природно. Душевна людина думає про себе, щоб їй було добре, всі молитви, якщо вона вже називається віруючою, все рівно про себе, про її добро, благо. Душевна людина орієнтується на себе.

Тіло орієнтується на світ (на те, що воно бачить, що інші скажуть, чи подумають). І це не погано дбати про чистоту, порядок, освіту, житло, роботу, навчання, але ми сьогодні повинні встановити ті принципи, щоб потім, принаймні, ми їх почали помічати і робити правильні висновки.

Якщо я орієнтований тільки на себе, інших нужд і проблем я не помічаю, це мене не чіпляє, не хвилює, значить я душевна людина. Життя в дусі насправді звільняє людину від гордості і егоїзму, тому що дух, який дивиться на Бога, написано, що хто з'єднується з Господом стає одним духом з Господом. Ось чому, так важливо бути хрещеним Духом Святим, регулярно молитись на інших мовах. Божа присутність виявляє мене мені. В Божій присутності хтось з'єднується з Господом, стає одним духом. Коли дух направлений на Господа, ми починаємо помічати ті речі, які ніколи ні при яких обставинах раніше ми не помічали.

Наша душа має три складових – воля, розум, емоції. Воля – це є вибір, рішення. Рішення – це є сфера душі. Розум – це є мислення, аналіз, роздуми. Емоції – це почуття, відчуття, які тягнуть за собою реакцію. Це все є форма, або площина душі.

Ти можеш бути спасенним, віруючим і думати, що ти духовний, але, якщо ти не розвиваєш, не роздумуєш, що відбувається в душі, то ця душа завжди буде стягувати тебе вниз. Душа – це є поле бою. Поле бою – це те, де відбувається бій кожен день, регулярно. І, якщо ми не з'єднуємось з Господом, ми не качаємо свій дух, не молимось, не починаємо мислити, як Бог, дивитись на речі, на себе, на чоловіка, чи на дружину, як Бог, як Божі очі бачать, тоді, цей світ, це тіло перемагає, ми тоді робимо неправильний вибір, в нас неправильні емоції, нам дискомфортно, і ми ніби ходимо в церкву, ніби віруючі, але живемо в поразці, в слабкості, душевним життям. Тому треба виявляти для себе чому поразка. Значить ми не качаємо свій дух, не з'єднуємось з Господом, якщо нас тягнуть душевні, світські речі, якщо нас не захоплюють Божі речі, це є проблема, це треба визнавати і казати: «Боже, прости мене! Помилуй!»

Як розрізнити душевне і духовне?

Поклоніння – це сфера духа. Розваги, насолода, різного роду залежності – це сфера душі. Поклоніння – це сфера духа, те, що качає дух і з'єднує тебе з Богом, ти починаєш мислити, як Бог. Сфера душі – це розваги, насолоди, залежності. Ми не проти відпочинку, розваг, але, коли розваги, насолоди – це, як стиль життя і духа немає – це є проблема.

Докір – це сфера духа. Це сфера Духа Святого, коли Бог докоряє нас і веде нас до покаяння. Сфера душі – це критика, звинувачення, веде нас до провини і осудження.

Співчуття – це сфера духа, це те, як ти починаєш мислити, як хтось. Ти ходатайствуєш, молишся, тобі шкода когось, ти любиш людей. Сфера душі – це жалість, саможалість, це просто сльози, які ні до чого не ведуть.

Відкриття – це сфера духа. Маніпуляція, шантаж, спекуляція – сфера душі.

Тягар, ярмо Христа, яке любе і легке (ходатайство, служіння, випробування) – це сфера духа. Депресія, подавленість – це сфера душі.

Проповідь в відео-форматі

ddd