Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Люби Господа всім серцем

Володимир Паньчак

Там, де серйозні утиски після цього приходить велика слава. Ми, як люди не хочемо цього, ми втікаємо від цього, але, якщо ми вже прийшли до Бога, ми мусимо впокоритись під руку Господню.

Чому Бог Всемогутній, Всесильний так ревно, так бажано, так сильно намагається нас привернути до Себе? Така парадоксальна річ – Богу більше потрібно, ніж нам самим. Якщо ми тут, на землі, не зрозуміємо хто такий Бог, якщо ми не дамо відповіді для себе хто Він, що тоді нам робити в вічності? Бог тут, на землі, хоче нам  відкрити Свою велич, Свою святість, Своє батьківське серце. Він хоче достукатись до нашого серця і сказати: «Сину мій, ніщо, що є біля тебе, що тебе десь возвеличує, не повинно закрити Мене від тебе». І Бог в цих питаннях радикальний.

Коли ми подивимось в Біблію, різні мужі Божі по-різному проходили свій земний шлях. «Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом. І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи: «Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?» Він же промовив йому: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе» (Матвія 22:34-39). Яка різниця? Заради Бога – все, заради ближнього – так, як себе. Саме слово «все» приносить страх. Це не тільки ми такі боягузи, це люди з тим стикались, коли все треба було віддати заради Господа. Цей радикалізм принесе в наше життя силу, славу, захист, благословіння Господнє. Якщо ми це зрозуміємо, що заради Христа, заради Бога ми готові положити все, Біблія каже, що добре буде нам – і в цьому житті, і в вічності.

Мова йтиме про любов до Бога, яка йде по грані – все заради Бога. Ми, часто, просимо Бога, щоб сказав нам формулу, як попасти на небеса, а Ісус це акумулював і сказав: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе» (Матвія 22:37-39). Чи знали люди, як потрібно служити Богу? Чи знали про це фарисеї, саддукеї, як ходити перед лицем Божим? Знали! Чи знаємо ми, як любити Бога? Знаємо! «І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: «Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?» Він же йому відказав: «Що в Законі написано, як ти читаєш?» А той відповів і сказав: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе». Він же йому відказав: «Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити» (Луки 10:25-28). Трагедія в тому, що знання і дія – це дві різні речі. Набагато важче робити, ніж просто знати. Це важче було для них і це важче для нас. Любити Бога всім серцем – це означає всім серцем. Як це − всім серцем? Все треба віддати заради Христа. І цей радикалізм, деколи, для нас неприємний. Ми хочемо Бога душею славити, Псалми хороші співати, в церкву прийти, друзів побачити, сказати Богу, як ми любимо Його… А як любити Бога всім серцем? Як любити Бога всією душею? Як любити Бога всією силою своєю? Це питання сьогодні актуальне. Воно було актуальним і в часи Авраама, Мойсея в Старому Заповіті. І кожен хоче дати свою відповідь − що ж таке любов? Це віддача, це жертва, це поступок, це дія, це не просто слова. І, інколи, ця дія переходить через твої можливі обмеження. Ми, деколи, хочемо йти до краю, доки ми контролюємо ситуацію, а дальше ми не хочемо. Ми все рівно хочемо мати якусь «подушку», на яку ми б оперлись. Ми хочемо мати якийсь людський захист – чи це фінансова «подушка», чи це владна «подушка», чи це якийсь притулок, друзі, хороші захисники… А що Бог каже? Деколи, Він хоче вибити від тебе цю «подушку». Ми, деколи, по вірі ходимо до краю, але , коли питання стоїть вийти з човна і перейти по воді, ми кажемо: «Ні! Ні, Боже!» А Бог каже, що тут не треба віри, віра потрібна за краєм. І ми боїмось переступити цей край, ми боїмось, щоб Бог похитав нас, щоб Бог прийшов, порушив наше здоров'я. Ми боїмося, інколи, щоб Бог вибив від нас фінансову  «подушку». Чому? Тому що тоді, немає на що опертись, окрім Господа Бога. І, якщо наше серце повністю Йому не належить, ми впадаємо в депресію, не знаємо що робити, розчаровані, губимось, шукаємо винних. А всього лиш потрібно було пройти свій уділ достойно.

Одного разу Бог покликав Авраама. І ми знаємо цю історію (Буття 22:1-19). Прийшов момент, коли в Авраама народився довгоочікуваний син. Бог випробовував Авраама різними способами. Він не боявся смерті, ворогів, він брав своїх воїнів і йшов нищив цілі полки, він не боявся битв. Але, деколи, ти не настільки за себе переживаєш, як за когось, хто тобі дуже дорогий і рідний. Чи знав Бог про це? Звичайно! І одного разу Бог прийшов до Авраама, і попросив його принести в жертву сина свого. Біблія не дуже описує, як сприйняв це Авраам, але, напевно, це було для нього, як грім серед ясного неба. Авраам готовий був віддати все, крім сина. Що ж вибрав Авраам? Десь, можливо, в глибині свого серця він прийняв рішення, що ніхто і ніщо не відгородить його від Бога. Він пішов на цей крок. Він підготував жертівник і вже замахнувся ножем, щоб принести в жертву свого сина, як Ангел зупинив його. Він побачив, що Господь для нього вище всього, що він любить Бога понад усе. Авраам любив Бога всім серцем, всією душею, всією силою своєю. Ніщо не стояло між Богом і Авраамом. І Бог сказав, що через те, що він зробив цей поступок, Він поблагословить його, в ньому благословляться всі народи, його слово буде благословенням для всіх – величезна слава.

Ми, інколи, хочемо слави, але не розуміємо ціни цієї слави. Ми, інколи, просимо Бога про Божу велич, про чудеса і знамена, а про ціну не думаємо. Інколи, Бог посилає вітер в наше життя, і ми питаємо Бога за що Він нас карає.

Деколи, наші слова розділяються з нашими думками. Мудрий Соломон каже в Приповістях, що перш ніж щось сказати своїм язиком – думай! Якщо ти вже щось сказав – зроби! А, якщо не думаєш робити – краще не обіцяй! Чому? Тому що Бог – не людина. Він чує слова, Він реагує на слова, Він відповідає на слова. Він хоче бачити дію в словах.

Є паралельно історія в Новому Заповіті про багатого юнака. Багатий юнак – це позитивний герой. Він свій бізнес заробляв чесно. І це не так просто. І перед ним стоїть «повітряна подушка» − що дальше? Благословенний чоловік, виконує заповіді, смиренний, праведний, допомагає людям, але бажає нового рівня, хоче бути досконалим. «І підійшов ось один, і до Нього сказав: «Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?» (Матвія 19:16). Ісус відповідає йому на це: «Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі» (Матвія 19:21). Тобто, це асоціюється з тим, що Він каже, щоб юнак приніс те, що в його серці – фінанси. І це для нього важило щось в житті. Він вклав в це піт і кров, силу свою, працю, недосипання і т. д. Це була ціна заплачена роками, це все дорого прийшло в його життя.  Невже Ісус хотів зробити його бідним? Він просто хотів перевірити його серце на радикальність – все заради Бога! З цього моменту ми не знаємо, що дальше сталось з тим чоловіком. Ми читаємо, що він опустив голову, розвернувся і пішов – екзамен не здав високого рівня.

Це виклик для кожного з нас. Коли ми достойно проходимо свої битви, попереду нас є велична слава Господня. Бог обіцяє в Новому Заповіті, що хто заради Нього залишить рідних, близьких, друзів, принципи свої, ті, хто поставив Бога вище всього, то він тут, ще на землі, благословить надмір. Тому що там, де є слава Божа не знайдеться людини, яка її не визнає.

Кожен з нас має свій вибір, своє розділення. Кожен з нас проходить свій вимір віри. Все – це не просто. Добра Новина, що Бог ніколи не буде від тебе всього вимагати, поки Він тебе не підготує. Великі речі починаються з малих кроків. Великі дійства Божі, які Бог хоче дати нам в наше життя, або серйозні утиски, або серйозні випробування не прийдуть просто так, тому що Бог так вирішив на небесах. Бог буде готувати тебе до цього, просто ти повинен розуміти, що кожен твій день, який ти проживаєш в цьому житті, Бог тебе готує. До чого Він нас готує? Кожному своє, але завтра, чи післязавтра Бог буде випробовувати тебе – фінансами, думкою людей, служінням, відповідальністю… Бог ніколи не дозволить нам залишатись такими самими, як ми хочемо бути. Чому? Тому що Він сказав, що ми маємо возростати, ми маємо ставати подібними до Нього. А Який Бог? Святий!

Читаючи книгу Йова, ми бачимо сльози, біль, розчарування, гіркоту, але ми не знайдемо тут бунта проти Бога. І коли ми читаємо такі історії, ми думаємо звідки сила в такої людини? А сила в Господі! І вона не просто вилилась в життя Йова, коли прийшли труднощі, він черпав свою силу, коли був багатий, сильний, здоровий, коли він поклонявся Богу в достатку. Він заряджав себе, як акумулятор.

Треба заставити себе, щоб все що в нашому житті крутилось навколо Христа. Деколи, ми починаємо Богом крутити навколо наших цілей (заробити гроші, стати відомим, впливовим, бути розумним, здоровим…). І це неправильно. Усе наше життя має крутитися навколо Христа. І Бог тоді, буде основний. Якщо є щось, що розділяє нас і Бога, як ми думаємо вічність з Ним провести?

Якщо ми зрозуміємо в цьому житті, що, якщо Бог стане для нас основним, то буде добре нам, і синам нашим, і дочкам нашим, і синам синів наших… І це дуже серйозний виклик для нас. Кожен з нас сьогодні щось проходить. Хтось більше, хтось менше. Хтось вже пройшов, хтось проходить, а хтось завтра буде проходити. Ніхто з нас ні від чого не застрахований. І ми завжди у всіх наших бідах хочемо диявола звинувачувати. Але, інколи, Бог допускає певні моменти. І, деколи, в нашому житті приходять якісь труднощі, випробування, проблеми. Можливо, ми молимось, а відповіді досі немає. Що робити дальше? Молитись! Йти далі! Але, інколи, не хочеться йти. Коли ти знаєш, що треба йти день, ти готовий, навіть, повзти, але, коли ти не знаєш скільки треба йти – це набагато важче. А що тоді залишається робити? А йти! Іншого немає. Бог не запізнюється у вирішенні ситуації, просто ми не знаємо де ця крайня межа. Ми не розуміємо, що ми можемо нести, де ця крайня межа для нас.

Любов – це жертва, це відносини, це доказова база, це не просто слова. А як ми любимо Бога? Чи віддали б ми все заради Бога?

Мудрий Бог вчить нас, Він до кожного з нас говорить, щоб десь нас зробити сильнішими, кращими, забрати те, що відділяє нас від Нього. Хто для тебе важливіший? Саме радикальні речі показують Богу хто є хто, на якому ми рівні, де ми сьогодні.

Бог хоче, щоб ми були багатими, впливовими, сильними відважними, відповідальними, які готові йти першими, які не бояться відстоювати принципи Царства Божого. Бог дивиться в наше життя і Він хоче побачити наскільки ми належимо Йому, наскільки ми готові заради Нього щось віддати, можливо, пройти свій непростий уділ, можливо, свій тернистий шлях, не нарікаючи, не ниючи, не плачучи, просто пройти. І це не значить, що це буде вічно. Все в цьому житті миттєве. Вічний – Бог! Яка б ситуація в вас не була, через що б ви сьогодні не проходили, це все дочасно, вічно це тривати не може, рано чи пізно прийде вирішення.

Ми маємо здавати ті екзамени, які Бог буде приносити в наше життя. Можливо, це не буде просто, але принаймні, ми знаємо, що є Бог над нами що Він ніколи нас не залишає, навіть, коли ми помиляємось, коли падаємо, плачемо, Він не покидає нас.

Любити Бога всім серцем, всією душею, всією силою – добре знати, але набагато важливіше – робити це. Любов – це доказова база. Ми повинні вчитися любити Бога. Це наша праця, наші поступки, наш радикалізм по відношенню до Бога. Якщо ми дозволимо комусь, чи чомусь загородити нас, то рано чи пізно воно перетворить нас в рабів. Ісус каже, що хто ким переможений, той того і раб. Є багато речей, які хочуть володіти нашим серцем. Але Ісус хоче володіти всім нашим серцем на сто відсотків. Це виклик для нас. Свою любов Богу ми не можемо доказати за один день, це ми маємо робити кожен день. Наші думки, наш розум має бути полонений Ним. Ми повинні шукати Христа і в розумі, і в серці, і в думках. Ми повинні заставити все своє життя крутитись навколо Христа. Він має бути центром всього!

Проповідь в відео-форматі

ddd