Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Не помру, але житиму, і буду звіщати про чини Господні! (Конференція з нагоди 17 річниці реабілітаційного центру)

В'ячеслав Когут

                                                                    «Не помру, але житиму, і буду звіщати про чини Господні»                    (Псалом 117(118):17)    

Дуже важливо не просто сказати: «Не помру!» ,чи «Буду жити!», а важливо – для чого? Для чого нас спас Господь?

Люди дивляться по-своєму, але Бог дивиться в серце людини, і як важливо, коли ми отримали те, що просили від Нього, коли ми не померли, а можемо славити Господа, щоб ми не забули звідки нас витяг Господь.

«Не мертві хвалитимуть Господа, ані ті всі, хто сходить у місце мовчання, − а ми благословлятимемо Господа – відтепер й аж навіки! Алілуя!» (Псалом 113(114):25-26). Мертві вже не прославлять Господа, але живі повинні безперестанку прославляти Його. Кожен може знайти своє місце в Тілі, щоб запросити Бога, тому що Ісус говорить, що не ми Його вибрали, а Він нас вибрав, щоб ми йшли і приносили плід, і щоб той плід перебував повік. Велика помилка думати, що це ми щось зробили.

Старайтесь зберігати єдність. Є той, хто бажає розділити, поділити християн на конфесії, напрямки. Коли Павло прийшов в Церкву, в нього було єдине питання – чи прийняли вони Духа Святого, увірувавши. Це все, що цікавило апостола. Тому що, якщо прийняти тільки Слово без Духа, то ми знаємо, що буква вбиває, а Дух животворить. Потрібно берегтися від тих, хто приносить розділення. Це точно не від Бога. Ісус молився, щоб ми всі були єдині і щоб ми не дивились на те, що може нас розділити, а щоб знаходили ті точки дотику, те, що нас може об'єднати. В єдності сила.

Всі люди є рабами. Просто в рабів є теж ієрархія. І сама низька ієрархія – це раб гріха. Сама висока – це раб Ісуса, раб Божий. Без Ісуса ми нічого не зможемо. Це наш спосіб життя – все робити з молитвою.

Коли ми говоримо, що будемо звіщати про Його діла, то які ми повинні бути? «Пам'ятай про Ісуса Христа з насіння Давидового, що воскрес із мертвих, за моєю Євангелією, за яку я терплю муки аж до ув'язнення, як той злочинець. Але Слова Божого не ув'язнити! Через це переношу я все ради вибраних, щоб і вони доступили спасіння, що в Христі Ісусі, зо славою вічною. Вірне слово: коли разом із Ним ми померли, то й житимемо разом із Ним! А коли терпимо, то будемо разом також царювати. А коли відцураємось, то й Він відцурається нас! А коли ми невірні, зостається Він вірним, бо не може зректися Самого Себе! Нагадуй про це й заклинай перед Богом, щоб не сперечались словами, бо нінащо воно, хіба слухачам на руїну. Силкуйся поставити себе перед Богом гідним, працівником бездоганним, що вірно навчає науки правди» (2 Тимофію 2:8-15). Наскільки важливо для нас сьогодні є приліпитись до найважливішого пророчого Слова, щоб ми розуміли чиї ми сьогодні посудини, тому що ніяке пророче слово, жодне пророцтво не звіщалось по волі людській, але звіщали його святі мужі Божі, які були ведені Духом Святим. Сьогодні, ключ до цього слова – Дух Святий. Самі ми його ніколи не розберемо, але Дух Святий, прийшовши, нагадає нам все, що Ісус говорив. Він наставить, виявить, все зробить. Головне, перш ніж нас наставити і направити, Його Слово має бути в наших серцях.

Слово сильне і може зробити саму важливу роботу. Сама більша слава Божа – це змінені життя людей, змінене серце.

Якщо ти отримав благодать, перетвори її в служіння. Не перетворюй її в догоджання своїй плоті, щоб це не стало твоїм ідолом. Якщо ти получив це життя, ти вже не повинен жити просто для себе. Ти вже повинен жити для Бога. Попробуй знайти себе в Тілі Божому.

Ми сьогодні є листом, який читають люди. Просто, що сьогодні читають в цьому листі? Чиє сьогодні зображення на мені? Чиє зображення на мені, тому я і віддаю себе. Сьогодні, ми маємо прикладати зусилля і показувати в своїй вірі своє змінене життя. Істину не потрібно доводити, її потрібно проголошувати. І вона має таку властивість воскреснути, коли її люди вже поховають.

Не потрібно сьогодні нам старатись ходити перед людьми, тому що те, що високо у людей, то мерзота перед Господом. Старайся віддати себе Богу. Якщо це в тебе вийде, люди побачать це в твоєму житті, що ти ходиш перед Богом, а не перед людьми.  

Павло говорить дальше:  «Силкуйся поставити себе перед Богом гідним, працівником бездоганним…»  (2 Тимофія 2:15). Сьогодні жнив багато, але є нехватка в працівниках. І ти думаєш, що ти можеш сьогодні зробити? Можливо, ти дивишся і думаєш, що твоїх сил так мало, або, що, можливо, в тебе не такі здібності, як в когось, можливо, ти не можеш проповідувати, чи співати, чи служити в тюрмі, але в Тілі є одна справа для всіх. Всі ми можемо робити одну справу, але кожен повинен бути на своєму місці і робити те до чого нас покликав Господь.

Сьогодні в нас є вибір – як ми звершуємо своє служіння? В наріканнях, сумнівах, чи з радістю? Дар сьогодні є у кожної людини, просто що ти робиш з тим даром?

Залишайся бути вірним в малому! Проголошуй Його діла! Свідкуй про Його силу! У нас є велика зброя – це Слово про Христа. На всякому місці, своїм життям, своїми устами проголошуй Його діла!

Ти − людина Божа! Втікай від всякої нечистоти, від гріха. Бог сьогодні покладає на нас величезні надії. Зрозуміло, що Бог Всемогутній, але Йому потрібна точка опори, Йому потрібна людина, яка б пішла, яка б відізвалась, яка б, можливо, відклала свої справи, але прийняла не свою волю, а Його! Можливо, вона буде тобі не зрозуміла, але вона однозначно блага, угодна і досконала!

Проповідь в відео-форматі

ddd