Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Бог шукає людину...

Роман Полікровський

Багато речей, які оточують нас не сталися самі собою. З нічого, зробити щось − неможливо, якщо ти не Господь Бог. До будь-чого, що ми бачимо навкруги, приклалась чиясь рука.

«І шукав Я  між ними чоловіка, що поставив би загороду, і став би в виломі перед Моїм обличчям за цей Край, щоб Я не знищив його, та Я не знайшов!» (Єзекіїль 22:30). Для кожної справи, для всіх процесів в нашому всесвіті, Бог завжди шукає людину. Для того щоб функціонувало все навкруги, Бог завжди шукає людину на відповідальне місце. На кожну справу має бути певна людина, яка буде нести місію, виконувати Божу волю. Ми є руками Божими на цій землі. Справи, які Бог робить на цій землі, Він робить руками людей.

Бог завжди кличе зайнятих вже людей. В Біблії є десятки прикладів, коли Бог приходив кликати на служіння вже зайняту людину. Невже не було вільних, нічим не зайнятих людей? Ті, що нічого не роблять – не будуть робити нічого і для Бога. Якщо в тебе є якась зайнятість, але ти відчуваєш, що Бог тебе кличе – це саме той час, коли Він прийшов запросити тебе до Своєї роботи. Ніколи наша зайнятість не повинна стояти на перешкоді волі Божій. Наша зайнятість не повинна бути відмовкою Божому поклику, або Божому виклику.

Коли на будь-яку сферу, чи на будь-яку посаду, справу не відгукнуться люди, яких кликав Бог, то на це місце прийдуть люди, яких Бог не кликав. І з цього випливають решта результатів. Дуже часто ми нарікаємо на працівників в тій, чи іншій сфері. Дуже добре, коли в тій, чи іншій сфері є людина, яка відчуває свою роботу, як служіння Богу. Служіння, це відчуття поклику Божого може бути, навіть, на найпростішій посаді. Ми можемо просто ходити на роботу, нарікаючи, що те не так, і інше не таке, а можемо ходити і дивитись на це, як на Боже покликання, і старатись стати в тій сфері найкращими. Є велика небезпека, коли на посаду, чи якусь відповідальну місію приходить людина, яка не покликана Богом. І це велике поле для роздумів – «А чому в нас так?» Подивившись на будь-яку сферу нашого життя, ця формула дає відповідь – коли на відповідальну місію не відгукується людина, яку Бог кликав, туди обов'язково прийде хтось інший.

«Пішли були раз дерева, щоб помазати царя над собою, і сказали вони до оливки: «Царюй ти над нами!» А оливка сказала до них: «Чи я загубила свій товщ, що Бога й людей ним шанують, і сторожити піду над деревами?» І сказали дерева до фіґи: «Іди ти, та й над нами царюй!» І сказала їм фіґа: «Чи я загубила свої солодощі та свій добрий врожай, і сторожити піду над деревами?»  дерева промовили до винограду: «Іди ти, та й над нами царюй!» І промовив до них виноград: «Чи я загубив свого сока, що Бога й людей веселити, і сторожити піду над деревами?» Тоді всі дерева сказали тернині: «Іди ти, та й над нами царюй!» А тернина сказала деревам: «Якщо справді мене на царя над собою помазуєте, підійдіть, поховайтеся в тіні моїй! А як ні, то ось вийде огонь із тернини, та кедри ліванські поїсть!» (Книга Суддів 9:8-15). Тернина в Біблії завжди асоціюється з чимось недобрим, гріховним, некомфортним, тим, що причиняє біль. Дуже часто, в нашому житті, коли на якісь посади приходять люди, які по відношенню до інших є, справді, терниною, які причиняють біль, страждання, дискомфорт, тоді, ми маємо результат правління «тернини». І це є результатом того, що прекрасні дерева, які приносять хороші плоди, просто, в той момент, коли до них був поклик, пропозиція − іти і царювати, вони відмовились. Вони знайшли собі відмовки, виправдання, і сказали, що не підуть. В такому випадку з'являється той, хто обов'язково піде і займе відповідальну посаду.

Книга Неемії – хороша книга в контексті управління, відчуття відповідальності. Уявіть собі людину, яка працює при царі і при вині. В Неемії була дуже відповідальна робота, величезна відповідальність перед царем. Він не був просто «слугою-наливайком», він відповідав за всю службу подачі, підбору, якості вина.

Був випадок, коли прийшли люди з Єрусалиму, Неемія був в полоні (весь ізраїльський народ був в полоні, тільки деяка частина залишилась в Єрусалимі), і він запитує їх, як там ситуація, що там відбувається. І вони розповіли всю ту важку ситуацію, в якій перебував на той час Єрусалим – все зруйновано, брами повалені, будинки повалені, стіна розвалена… Для тодішнього міста стіна, мур, який захищав від ворогів – це був один з основних атрибутів. І тут, місто в якому все розвалено, руїни… Неемія перейнявся цією проблемою. Його починає боліти душа за місто його батьків, його предків. Він відчув відповідальність за своє місто. Неемія, як біблійний герой, є величезним прикладом, тому що допоки тебе не почне боліти серце за твою роботу, професію, місце, де ти працюєш, доки це буде просто номінально, доти воно не буде ефективне.

В Неемія 1 – читаємо про те, що Неемія починає молитись до Бога за цю ситуацію. Він починає молитись і каятись не тільки за себе, а за своїх батьків, за свій народ. Він  бере цю вину за те, що сталось з Єрусалимом на себе.

Ми, часто, критикуємо все і всіх. Простий, елементарний рецепт від критиканства – взяти відповідальність на себе за все те, що навкруги нас. Неемія, як бачимо, взяв відповідальність перед Богом на себе і сказав: «…і сповідаюся в гріхах Ізраїлевих синів, якими грішили ми проти Тебе, і я і дім батька мого грішили! Ми сильно провинилися перед Тобою, і не дотримували заповідей, і уставів, і прав, які наказав Ти Мойсеєві, рабові Своєму» (Неемія 1:6-7). Ця річ зробила Неемію надзвичайно успішним управлінцем.

Далі, якщо читати, Неемія, помолившись, переосмисливши, ввібравши в себе всю цю проблему, цю турботу і біль за своє місто, йде до царя. І тут він, справді, проявляє себе, як єврей з євреїв. Він ходив сумний, так як його мучив цей біль за своє місто. І цар побачив обличчя Неемії. Він помітив, що той сум – це ніщо інше, як сум серця. Неемія починає розповідати царю, виливати весь цей біль за місто батьків його. Цар вислуховує його, всі його прохання і погоджується допомогти. Неемія йде і починає відбудовувати своє місто.

Рецепт для кожного з нас – коли ми відчули поклик Божий, відгукнулись на нього, найперше потрібно почати серйозно молитись.

Отже, наступні кроки, які повинен зробити християнин, відчувши поклик Божий:

1. Відгукнутись на поклик.

2. Помолитись за цю місію, яку Бог дає. Взяти на себе відповідальність (на своїй роботі, в своєму середовищі, на своїй території).

3. Почати діяти.

Є дуже багато нереалізованих ідей, тільки із-за того, що був зроблений лише перший і другий крок. Потрібно діяти.

Неемія почав діяти. Він зібрав величезну кількість своїх соратників і почав відбудовувати міський мур. Однією рукою вони тримали меч, щоб захищати своє місто, а іншою – вони відбудовували стіни. Коли вони почали відбудовувати цей мур, написано, що кожен, виходячи з свого дому, відбудовував цей мур навпроти себе.

Це є величезний виклик для кожного християнина, для Церкви – відчути цю відповідальність. Ми дуже часто хочемо змінювати десь там, чи когось, а ми повинні починати з себе. Цей мур перед нами, ця зона відповідальності (наша професія, коло друзів, робота, наше оточення, наша країна) – це є те, що кожен з нас повинен відбудовувати.

Візьми відповідальність за свій квадратний метр своєї країни! Нехай це буде викликом для нас – цей квадратний метр, в якому я живу – це є та країна, яку я повинен відбудувати!

Проповідь в відео-форматі

ddd