Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Cуть народження Ісуса Христа

Олег Савчак

«А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних. Тому Він їх видасть до часу, аж поки ота не породить, що має родити, а останок братів Його вернеться до Ізраїлевих синів. І стане, і буде Він пасти Господньою силою, величністю Ймення Господа Бога Свого. І осядуть вони, бо Він стане великий тепер аж до кінців землі!» (Михей 5:1-3). Пророк Михей провіщав ці слова за 700 років до народження Христа, приблизно в той час, коли пророкував пророк Ісая. Це пророцтво знали, його цитували, досліджували. Коли прийшли мудреці, для того щоб поклонитися Христу, то Ірод зібрав книжників, фарисеїв і почав досліджувати, де народиться його конкурент, Цар, для того щоб прийти і вбити Його. Саме це пророцтво принесли книжники Іроду.

Місто Віфлеєм було у всіх на устах. Це було  невеличке містечко, розташоване 8 км від Єрусалиму. Воно було відоме тим, що Яків недалеко від нього похоронив свою дружину Рахіль. Саме в цьому місті жили колись Рут і Вооз. Віфлеєм – було місто царя Давида. Люди очікували через це пророцтво, що саме з Віфлеєму прийде син Давида, син царя, з його нащадків, і це буде помазаний Цар. Він засяде в Єрусалимі, поставить Свій трон, переможе римлян, здолає ворога, звільнить їх від ярма, рабства, податків, і знову в Ізраїлі зацарює мир, спокій і процвітання. Тому, в ті часи було неймовірне очікування. Серця багатьох людей були відкриті.

Луки 2:1-35

Люди очікували. І це була спланована Богом закономірність – коли прийде Христос.

Христа на восьмий день обрізають по Закону Мойсея, дають ім'я Ісус. Коли проходять дні очищення, на 30 день Ісуса приносять в храм. Був такий Закон, що первенців батьки приносили в храм, посвячували Господу, і мусили відкупити в Господа, так як все перворідне людей і тварин за Законом належало Господу. І для того, щоб Господь не забрав, все перворідне треба було викупити. За це приносили жертву (певну кількість срібних монет, вівцю, або голуба). Христа принесли в храм, щоб посвятити Господу, і саме в той момент відкуплення, посвячення Господу Симеон – пророк, муж Божий (він теж ведений Духом Святим приходить в храм) звіщає це Слово: «Бо побачили очі мої Спасіння Твоє» (Луки 2:30). Після цього звістка ця поширилась. Відразу ми читаємо про мудреців, про Ірода, який злякався. Весь Єрусалим, Віфлеєм  прийшов в замішання, щось відбулося в духовному світі. З народженням Божого Сина світ перевернувся, звичний порядок речей зупинився. Народився Божий Син – прийшла надія на спасіння. Симеон говорить конкретно батькам, людям, які довкола, що це народжений Спаситель – це є спасіння Господнє. Люди почали перешіптуватись між собою, повертатись до Закону Мойсея, в Старий Завіт, до пророків − що ж говорить Писання, чи дійсно воно так.

«Яке Ти приготував перед всіма народами» (Луки 2:31). Це спасіння приготовлене для всіх народів. Це було дуже потужне пророцтво, а з іншої сторони, це не вміщалось з вірою юдеїв. Юдеї були настільки затверділі в Законі, в Божому Слові, в тому, що вони особливі, вибраний народ Божий, що вони нічого не хотіли чути про язичників. Вони з ними не вітались, не дружили, не збирались їх спасати. Вони в серцях вірили, що гнів Божий і Боже покарання повинно прийти і судити язичників за їхні гріхи і беззаконня, що вони не вірять в Господа. Вони очікували суду для язичників.

Дух Святий говорить Церкві, людям, нам, щоб ми не очікували гніву Божого,суду Божого, помсти для тих людей, які ще не знають Господа, або, які Господу не служать, але, щоб ми взяли це Слово і проголосили, що спасіння приготовлене для всіх народів.

«Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!» (Луки 2:32). Знову звучить ця думка, це пророцтво про поганів, що з народженням Христа, надію, шанс отримували всі ті, яких називали поганами, язичниками, які по природі, за народженням своїм не належали  до Божого народу.

«А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: «Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання» (Луки 2:34). Якщо вище ми читали, що це є спасіння, світло, слава, то цей вірш говорить,що саме народжений Христос призначений багатьом на падіння, а іншим на вставання в Ізраїлі, і на знак суперечок, розділення, на знак сварок. Христос ділить людей на дві категорії  − ті, які йдуть широким шляхом − на загибель, і ті, які йдуть вузьким шляхом − до спасіння, тих, які називаються Його учнями, які чують Боже Слово, і тих, які відкидають Його Слово. Саме про це розділення, про ці суперечки говорить Боже Слово.

Христос збурив цю воду, події, серця людей, стосунки. І ми можемо це сьогодні бачити в наших стосунках, в сім'ях…

Сьогодні, для нас – це не просто свято, подія, причина зібратись разом, а це є час роздумів – зважити своє серце, подивитись в сім'ї, в родини, задати собі запитання – я за Христа, чи проти Нього? Я приходжу в світло і вірую в Нього всім серцем, чи я утримуюсь, приймаю позицію вичікування (і не за і не проти)?

Господь піднімає сьогодні Своє Слово так високо, щоб кожен побачив, що Христос народився, прийшов в цей світ 2000 років назад саме для мене і для тебе.

«І меч душу прошиє самій же тобі, щоб відкрились думки сердець багатьох!» (Луки 2:35). Це відбулось, коли Христа розіп'яли, коли Його стратили. Насправді, це, як прошило душу Марії. Це була неймовірна біль, скорбота, страждання, коли Христос віддав Своє життя, Він помер… Але з другої сторони, Він не залишився в гробі. Біблія каже, що відкрились думки сердець багатьох. Він прийшов в цей світ для того, щоб померти, спасти людство. Його народження без жертви, без страждань, без мук, без смерті і без воскресіння не мало б тої повноти, саме для чого Він і прийшов на цей світ. Тому, Його народження – це є частина Євангелії. Євангелія – це є Добра Новина саме про народження, про життя, смерть, поховання, воскресіння і вознесіння Ісуса Христа. Тому, сьогодні, в ці дні ми святкуємо народження Христа. Ми проголошуємо те, що Він народився в цей світ і прийшов 2000 років назад. Також ми наголошуємо, що сьогодні в наш час Христос повинен народитись в наших серцях.  Кожен з нас повинен проголосити, що я вірую Господу цілим серцем своїм, що Він народився  2000 років назад на спасіння всім людям, для того щоб дарувати надію на вічне життя, щоб ми разом могли пробувати з Ним цілу вічність на Небесах!

Проповідь в відео-форматі

ddd