Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Віра – фейк чи реальність?

Володимир Паньчак

Фейк дуже швидко може розвіятись. Ти не можеш користуватись ним в екстремальних моментах. Саме слово «фейк» − це викривлена правда, або недостовірна інформація. Це те, що навколо, але не є істиною. Є фейкові новини, фейкові друзі, фейкові віруючі і т. д.

«Тому й я, почувши про вашу віру в Господа Ісуса, і про любов до всіх святих, не перестаю за вас дякувати, і в молитвах своїх за вас згадую, щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудрости та відкриття для пізнання Його, просвітив очі вашого серця, щоб ви зрозуміли до якої надії Він вас закликає, і який багатий Його славний спадок у святих, і яка безмірна велич Його сили в нас, що віруємо за виявленням потужної сили Його, яку виявив Він у Христі, воскресивши їх мертвих Його, і посадивши на небі праворуч Себе» (Ефесян 1:15-20). Ми дуже часто трактуємо це місце Писання, молимось такими словами. Апостол Павло просить в Бога за Церкву, щоб вони зрозуміли, усвідомили і змінили своє мислення, почали думати ширше, глибше.

Якщо сили Христової в нас не буде, ми не зможемо вірити, ми не зможемо нічого зробити того, що Бог хоче нам показати. Його плани набагато ширші, ніж наші. Його мрії набагато глибші, ніж наші. Ми собі думаємо, як люди, але в Бога зовсім інші задуми на наше життя.

Вірі не потрібні ні гроші, ні повноваження, ні ніякий інший статус, навіть, не має значення з якої ти родини і в якій країні ти родився. Це ставить всіх людей в однакове положення.

Ми повинні по-іншому дивитись на себе. Ми повинні змінити своє мислення, десь, довіритись цьому Писанню, про що пише апостол Павло. Наші сили, наша мудрість обмежена, наші здатності обмежені, ми обмежені всім. Але сила Христа є в нас. Якщо ми будемо про це думати, змінювати своє ставлення про себе, змінювати своє ставлення до Біблії, по серйозному відноситись до того, що пише Писання, наші горизонти будуть змінюватись, наші масштаби будуть розширятись, ми почнемо вірити, що сила Христова є в нас, і вона нас підніме, дасть нам здатність, підключить нас до джерела всієї мудрості, дасть відвагу і сміливість, коли весь світ буде хитатись.

Зміна нашого мислення, нашого ставлення відбувається в нашому розумі. Не дивися на себе з висоти свого погляду, а дивися на себе під фокусом Слова Божого.

«А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідоцтво з добірною мовою або мудрістю, бо я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'ятого… І я в вас був в немочі, і в страху, і в великім тремтінні. І слово моє й моя проповідь – не в словах переконливих людської мудрости, але в доказі духа та сили, щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій!» (1 Коринтян 2:1-5). Ми можемо знати про віру все, переконувати один одного, сперечатись, доказувати, але це не означає, що віра є в нас. Віра – це сила. Віра не виявляється в добірних словах людської мудрості, віра виявляється в силі. Віра – це, коли люди хочуть бути біля тебе, бо знають, що ти маєш щось особливе.

Все в цьому світі до пори до часу. Павло каже, що віра може бути правдива, а може бути фейкова, може бути просто говоріння про віру, але це не та віра про яку говорить Бог. Віра, про яку Бог говорить в Своєму Писанні, буде проявляти себе в силі, в владі, люди будуть відчувати цю віру.

Коли ми читаємо історію про те, як Навуходоносор захопив Ізраїль, ми бачимо, що він взяв в полон людей, і одними з цих людей були Даниїл, Шадрах, Мешах і Авед-Него. Їх при царському дворі бережуть, захищають, годують, але хлопці мають свої переконання. Вони вірять Господу, не ідуть на уступки царським слугам. Вони кажуть, що будуть довіряти, вірити Господу.

І тут, Навуходоносору сниться складний сон. Що робить цар? Звичайно, він збирає людей, які розуміються в цьому, щоб дати пояснення, він хоче, щоб йому дали вияснення цього сну. І так, як вони не змогли це зробити, цар наказує вбити їх всіх. І тут, Даниїл просить, щоб йому дали декілька днів і він вияснить цей сон, дасть йому значення і тлумачення. Даниїл приходить до своїх друзів, вони сідають разом, моляться і Бог відкриває їм сам сон і значення цього сну.

«Даниїл заговорив та й сказав: «Нехай буде благословенне Боже Ім'я відвіку й аж довіку, бо Його мудрість та сила. І Він зміняє часи та пори року, скидає царів і настановляє царів, дає мудрість мудрим, і пізнання розумним. Він відкриває глибоке та сховане, знає те, що в темряві, а світло спочиває Ним. Тобі, Боже батьків моїх, я дякую та славлю Тебе, що Ти дав мені мудрість та силу, а тепер відкрив мені, що я від Тебе просив, − бо Ти відкрив нам справу цареву» (Даниїла 2:20-23). Даниїл приходить до царя, відкриває йому всю картину сну і дає йому тлумачення: «Тоді цар Навуходоносор упав на своє обличчя й поклонився Даниїлові, і наказав приносити йому хлібну жертву та любі пахощі»  (Даниїла 2:46). Хто може відкрити те, що не підвладне жодній людині? Бог! Жоден мудрець, жоден чаклун, жоден знавець царського двору і гадки не мав про що мова. Бог – джерело всієї мудрості, всієї сили, Той, Хто справді може зробити те, що не підвладне жодній людині. Бог каже, що Його сила є в нас. Це означає, що Він причащає нас до всієї мудрості Своєї, до Своєї величі, до Своєї сили. Коли немає сили, слова втрачають зміст.

Люди захочуть черпати від нас мир, коли все буде хитатись. Люди, будучи біля нас, захочуть наповнятись цією Божою ласкою, яка приносить радість, спокій в час всяких потрясінь. Звідки це? Якщо Бог всередині нас не буде в силі Своїй, ми не зможемо видати це назовні.

«І сталося рано, − і занепокоївся дух його. І послав він, і поскликав усіх ворожбитів Єгипту та всіх мудреців його. І фараон розповів їм свій сон, − та ніхто не міг відгадати їх фараонові» (Буття 41:8).

Схожа історія, коли фараон збирає всю еліту свою, щоб вияснити його сон, і ніхто не може дати ради. І тут, чашник згадує, що в тюрмі є один єврейський хлопчина, який дав йому тлумачення його сну. І ми знаємо, що фараон кличе Йосипа. Йосипа приводять в людський вигляд (миють, чистять, дають нову одіж) і ставлять перед фараоном. І Йосип відкриває йому цей сон. Відкривши цей сон, давши йому тлумачення, Йосип говорить: «А тепер нехай фараон наздрить чоловіка розумного й мудрого, і нехай поставить його над єгипетською землею. Нехай учинить фараон, і нехай призначить урядників над краєм, і нехай на сім літ достатку збирає п'ятину врожаю єгипетської землі. І нехай вони позбирають усю їжу тих добрих років, що приходять, і нехай вони позбирають збіжжя під руку фараонову, на їжу по містах, і нехай бережуть. І буде та їжа на запас для краю на сім літ голодних, що настануть в єгипетській землі, − і край не буде знищений голодом». І була ця річ добра в очах фараона та в очах усіх його рабів. І сказав фараон своїм рабам: «Чи знайдеться чоловік, як оцей, що Дух Божий у нім?» І сказав фараон Йосипові: «Що Бог відкрив тобі все, то немає такого розумного й мудрого, як ти. Ти будеш над домом моїм, а слів твоїх уст буде слухатися ввесь народ мій. Тільки троном я буде вищий від тебе» (Буття 41:33-40). Йосип відкрив сон фараону і готовий був повернутися назад у в'язницю, але перед тим дає пораду фараону знайти серед свого царства мудрого чоловіка, який стане в голові. Він не говорить про себе. Ми так часто шукаємо дарів Божих замість того, щоб поклонятися Господу. Йосип вивільнив цей дар. Він показав, Хто такий Бог. Він зробив те, про що його просили і готовий іти знову сидіти у в'язниці. Але цар ставить Йосипа близько біля себе.

Ми, часто, десь плутаємо − Боже, ставимо вище за Самого Бога. Деколи, дарами ми більше хвалимось, ніж Самим Богом. І це неправильно. Якщо ми справді навчимося цінувати Бога і ставити Його вище всього, неважливо, які дари через нас проявились, чи це дар мудрості, чи дар зцілення, чи дар знання, але це Боже, а Бог все рівно вище. Коли ми навчимось Боже ставити нижче, а Бога вище, Він знає, як нас благословити.

Віра – це не є просто базові знання. Віра – це стиль життя, це наша поведінка. Віра – це, як ми ставимось до Писання, наскільки серйозно. Христос воскрес не на один день. Христос воскрес назавжди! Він сьогодні, завтра і через рік все рівно буде Живий!

Для того, щоб ми мали цю істинну, правдиву віру, нам найбільше потрібен Він. Ми можемо знати про віру, говорити про віру, але, якщо воскреслої сили Христа не буде в нас, наша віра залишиться тільки на базових знаннях, тільки на словах людської мудрості, знань, переконань.

Бог кладе на нас, на християн, певну місію, певну відповідальність. І в якийсь період часу кожен з нас стикається з різними викликами. Коли ми називаємо себе християнами, Бог хоче, як ніколи, Себе проявити.  В цей час, коли світ переживає таке потрясіння, хто, як не Церква має приносити мир, здоровий розсудок, дати це полегшення для людей, коли все хитається, хто дасть відповідь? Ми не можемо дати відповідь, коли сили Христової не буде в нас.

Віра Христова, віра сили, віра мудрості, справді, хоче себе проявити. Для нас це виклик. В самі складні моменти діти Божі мають знаходити вихід, тому що Його сила в нас. Це не наші знання, не наша мудрість, не наші переконання. Це Він – джерело всієї мудрості і премудрості в нас. Вся сила, вся мудрість захована в Господі. Ми, як діти Божі, повинні цінувати, берегти те, що ми маємо сьогодні. Наша віра не повинна бути в словах мудрості людської, вони повинна бути в силі, в славі Господній.  Ми повинні мати цей зв'язок з нашим Живим Богом.

Сьогодні, люди хочуть пережити силу, мати доторк до цієї сили, до любові, до чогось, що дасть їм спокій. І це покладено на Церкву. Віра – це не є ілюзія, абстракція. Віра хоче проявляти себе в силі і мудрості Божій. Віра хоче впливати на долі наших близьких, друзів, родини. Віра хоче принести мир, когось захистити.

Ми, як християни, повинні перевірити свою віру – яка вона? Правдива, істинна, чи фальшива? Які наші зв'язки з Богом? Як ми сьогодні маємо доступ до цього джерела? Про що ми думаємо сьогодні? Чого ми бажаємо сьогодні? Хто для нас сьогодні є №1?

Якщо ми довіряємо своє життя в руки Господу, то не просто знання про віру будуть в нас, а віра, яка проявляється в силі, в мудрості буде текти через нас. Вона буде проявляти себе, давати комусь вихід і надію, полегшення. Віра хоче впливати. Для чого віра, якщо вона ні на що не впливає? Сьогодні, ми, як християни, своєю вірою маємо впливати на чиїсь долі, ми маємо приносити мир туди, де є страх, радість туди, де є плач, ми маємо приносити зцілення туди, де є біль. Тому, нам дається ця унікальна можливість.

Віра залежить від стану наших думок, нашої наполегливості, вірності, але вона не залежить від нашого соціального становища.

Бог хоче, щоб наша віра не була фейкова. Бог хоче, щоб наша віра була жива, щоб її можна було торкнутись, щоб вона була активна, щоб вона впливала на щось, на когось, щоб вона приносила мир, радість.

Проповідь в відео-форматі

ddd