Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Перевернута реальність

Олег Савчак

Напевно, кожен чув такий вислів, що щось «перевернулось з ніг на голову». Це може відбутись в якійсь конкретній ситуації, в країні, чи взагалі в світі. Це те, коли щось, що вчора ще було звичним для нас, стало незвичним.

Наша ціль, як Церкви, як християн, не просто реагувати і констатувати факт, що щось перевернулось з ніг на голову, але ми, навпаки, повинні перевертати з голови на ноги різні ситуації, обставини. Більше того, ми, як Церква, повинні навчитись проходити ті ситуації.

Ми живемо в кількох реальностях. Хтось називає це паралельними реальностями, а хтось перевернутими реальностями, коли кожен іде своїм шляхом і для нього реальність – це те, що він відчуває на своїй шкірі, що він бачить, до чого він може торкнутись, про що він мислить, що для нього ближче, це і є його реальність. Інколи, люди живуть в одному домі, але в різних реальностях, ходять до однієї Церкви, але в різних реальностях, живуть в одній країні, але в різних реальностях. Є безхатьки, які взагалі не мають де голову прихилити, є люди, які день і ніч працюють, і, тим не менше, не все так легко і просто, є люди, які одружені і щасливі в сім'ях, а є, які розлучені і т. д. І кожен живе в своїй реальності… Егоїзм полягає в тому, коли ми не здатні поставити себе на місце іншої людини.

«Перевернути безбожних – і вже їх нема, а дім праведних буде стояти» (Приповісті 12:7). Кризи виявляють хто ми є насправді. Праведний буде стояти – це показник довіри Богу, праведності, покладання на Нього.

Реальність відрізняється. Є різні реальності. Це залежить від нашого світогляду, від нашої точки зору, як ми дивимось, як відкриті наші очі, чи вони взагалі відкриті.

«Бо ваші думки – не Мої це думки, а дороги Мої – то не ваші дороги, говорить Господь. Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги» (Ісаї 55:8-9). Бог говорить, що наскільки небо вище землі, настільки Його дороги, Його шляхи, Його воля, Його істина, Його реальність вища від нашої. Виявляється, що Бог має Свою реальність, Свою точку зору, Свою волю. Тобто, можна сказати, що є земельна і небесна реальність. Ми дивимось на своє оточення згідно того, що ми бачимо і відчуваємо, і згідно цього ми починаємо думати, молитись, діяти, поступати і т. д. Згідно нашої реальності і Божої, життєві факти так, як ми їх бачимо, відчуваємо і переживаємо можуть мати повну протилежність.

Буття 50:15-21 – період в житті Йосипа, коли батько його помер і його брати дуже злякались, що він їм відімстить за все те зло, яке вони йому зробили. Йосип вже аж на цьому етапі отримав відкриття. Ми, інколи, думаємо, що духовні люди отримують відкриття від Бога дуже швидко. Тобто, вони духовні, надприродні, бачать іншими очима, і, коли в нас так не відбувається, ми десь навіть себе картаємо, ми думаємо, що ми якісь не такі, що з нами щось не так. Але Йосип відразу абсолютно цього не розумів. Багато-багато років Йосип цього не розумів. Він просто жив у своїй реальності, і паралельно Бог будував Свою реальність. Тобто, дві паралельні реальності існували багато-багато років. Бог мав Свій план і Він йшов до Свого плану через Йосипа, через братів, через батька, через фараона, через різні обставини. Бог вів цей народ до Своєї реальності, до Свого плану. Бог це не відкрив відразу. І Бог сьогодні не відкриває нам все відразу, і це дуже добре, тому що ми б це все не змогли в собі вмістити. Бог привідкриває нам якусь істину, але повністю Він цього не робить, щоб ми Йому довіряли і покладались на Нього.

Йосип перші роки жив згідно того, як він бачив. І, можливо, десь в його серці закрадались думки: «А чому так зі мною?», але кожного разу він десь знаходив сили, він продовжував вірити Богу, він продовжував молитися,славити Бога. Тому, ми не знаходимо в Біблії, коли він нарікає, коли він злий на Бога, коли він проклинає братів, цього просто немає.

Перший прорив в житті Йосипа прийшов тоді, коли Господь витягнув його з в'язниці. Ще тоді нічого не говорилося про виконання його снів, про батька, про його братів, просто він на якийсь час піднімається з того горя, з страждання, з в'язниці, і йому стає набагато краще. Він думає, що це вже прорив, благословіння, що це вже і є те, про що можна тільки мріяти. А насправді час триває, проходять ще роки, і коли вже помер його батько, коли перелякані брати приходять до нього, коли вони бояться, що він відімстить, покарає їх за те, що вони його продали,зрадили, обманули батька, заставили страждати не тільки його, а і батька, всю їхню сім'ю , вони так багато часу жили в обмані, в такій підлій зраді, і аж тут Йосип говорить: «Не бійтеся, бо хіба ж я замість Бога? Ви задумували були на мене зло, та Бог задумав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, − щоб заховати при житті великий народ!» (Буття 50:19-20). От це і є перевернута реальність. Коли людина дивиться з своєї точки зору, що це підступ, це є зрада, смерть, катастрофа, криза, а Бог дивиться з зовсім іншої реальності, Він має Свій план.

В часи кризи ми повинні навчитись слухати Бога, що говорить Його Слово.

Тому, коли Йосип отримує відкриття Божої реальності, що, виявляється, Бог все перевернув на добро, його життя, його серце, його віра помінялась. Він почав плакати, йому так стало шкода братів, він проявив свою любов, своє милосердя, опіку до них.

Можна запитати: «А як, якщо ми цього ще не бачимо? Ця реальність ще не перевернулась, вона ще тим старим боком (криза, катастрофа, проблеми в стосунках…)?» І тут, повинна включитись наша віра і довіра до Бога.

Ми пам'ятаємо історію, коли сатана хотів вбити Павла. Коли його везли на суд, був шторм, вітер і корабель розбився, але Павло, деякі воїни, в'язні, інші моряки, які були на цьому кораблі спасаються і випливають на острів Мальта (Меліта): «І сталось, що Публіїв батько лежав, слабий на пропасницю та на червінку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоровив його. Якже трапилось це, то й інші на острові, що мали хвороби, приходили та вздоровлялись. Вони нас вшанували й великими почестями, а як ми від'їжджали, понакладали, чого було треба. А по трьох місяцях ми відпливли на олександрійському кораблі, що мав знака братів Діоскурів, і що на острові він перезимував»  (Дії 28:8-11). Диявол хотів вбити Павла, знищити всіх, хто там були – це була одна реальність. Але, коли Бог бере і перевертає цю реальність, зовсім інший план – Бог має ціль на зцілення, на спасіння, на пробудження фактично цілого острова. Багато людей спаслось і покаялось через Павла.

Реальність від сатани, від того, що бачив Павло і ті люди, які були з ним – це була катастрофа, смерть. Коли Бог це перекручує, перевертає, ми бачимо зцілення, пробудження.

Бог хоче навчити нас перевертати видиму, людську реальність, той страх, ті людські амбіції, що ми бачимо, що ми дуже хочемо і просто навчитись довіряти Богу те, що Він приготував для нас. Тому що те, що Він має для нас реальніше будь-якої реальності, цінніше будь-якої цінної речі, воно важливіше, тому що Бог знає майбутнє.

«І сказав Харвона, один з євнухів перед царевим обличчям: «Та ось шибениця, яку зробив Гаман для Мордехая, що говорив добре на царя, яка стоїть у Гамановому домі, висока на п'ятдесят ліктів». І сказав цар: «Повісьте його на ній!» І повісили Гамана на шибениці, яку він був приготував для Мордехая, а лютість царева втихла…»  (Естер 7:9-10). Гаман хотів знищити Мордехая, який йому не поклонявся. Він взагалі хотів знищити не тільки Мордехая, але весь єврейський народ. Тому, він збудував для нього шибеницю. Це була його реальність. Він думав, що буде другим після царя, що він забезпечений, що він друг царя. Це його видима реальність, його плани, його багатство, гордість,слава. І абсолютно протилежна реальність, те, що планував Бог. Цей останній банкет перевернув все, для когось з голови на ноги, а для когось з ніг на голову. Коли Гаман зрозумів, що «пахне жареним», що прийшла проблема, що йому дістанеться по повній, він почав благати царицю про милість. І дальше, ми читаємо, що один з євнухів говорить, що є готова шибениця, яку Гаман збудував для Мордехая. І цар в гніві своєму наказав повісити Гамана на ній. Як реальність швидко помінялась... Деколи, це можуть бути секунди, хвилини.

«І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре» (Римлян 8:28). Якщо ти віриш Богу, покладаєшся на Нього, це є твоя правда, твоя реальність, те, як ти ототожнюєш себе і дивишся на себе, все допомагає абсолютно на добро тим, які вірять в Бога і покладаються на Нього.

Що є реальність для тебе і для мене? Те, що я бачу, що я відчуваю, переживаю, це моя реальність, і згідно цього я планую своє майбутнє, згідно цього я або дякую, тішусь, славлю Бога, або нарікаю, злюсь, кричу і т. д.

Що таке віра? Віра – це не просто те, що я попросив і воно здійснилось, і все. Це те, що я бачу духовними очима, як я реагую, проходжу складні моменти життя. Інколи, Бог змінює через нашу віру ситуацію, а, інколи, Бог не хоче міняти ситуацію, тому що хоче змінити нас, і тут є проблема в тій реальності. Якщо ситуація не міняється, ми починаємо жалітись і нарікати. Хтось починає здаватись, хтось перестає молитись, вірити, але Бог на троні, Він царює, Він не змінився. Тому, ми повинні зрозуміти, якщо ситуація не міняється, проблема не вирішується, значить Бог іде дальше, глибше, Бог хоче змінити моє серце, моє відношення, ставлення, мій характер, мою сутність.

Що нам робити? Як діяти? Як поступати? Це тісно пов'язане з тим, що ми бачимо, з тією реальністю, яку ми відчуваємо і переживаємо. Те, що Бог хоче навчити нас в кризі – довіряти Йому. Що таке довіра? Це впевненість в паралельній, в іншій, Божественній реальності.

Кожен з нас має задати собі питання – Господь для мене є засіб для виконання моєї цілі, за що я молюсь, вірю, щоб сталось так, як я хочу? Чи Господь є сама ціль, до якої я йду? Хто для тебе Господь? Якщо Господь для нас і є сама ціль, і ми довіряємо, що Він має для нас іншу реальність, перевернуту, яку ми сьогодні не бачимо, ми бачимо свою реальність, то Бог говорить до нас, що Він хоче навчити нас довіряти Йому, щоб ми навчились мати цю впевненість, що прямо зараз існує паралельна, перевернута реальність, Божественна реальність.

Деколи, потрібні роки, місяці, хвилини, щоб весь світ, або якусь окрему ситуацію, сім'ю, суспільство, Церкву перевернути для когось з голови на ноги, а для когось це з ніг на голову.

«Коли б фігове дерево не зацвіло, і не було б урожаю в виноградниках, обманило зайняття оливкою, а поле їжі не вродило б, позникала отара з кошари і не стало б в оборах худоби, − то я Господом тішитись буду й тоді, радітиму Богом спасіння свого! Бог Господь – моя сила, і чинить Він ноги мої, як у лані, і водить мене по висотах!»  (Авакума 3:17-19).

Проповідь в відео-форматі

ddd