Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Істинна суть Євангелії. Частина 2

Олег Савчак

1. Євангелія процвітання

2. Євангелія, що базується на ліберальній теології.

Існує дві ліберальні теології: 1) англо-саксонська (ми можемо себе туди віднести) − це рух за свободу, за рівність, за те, щоб не було подавлювання між класами, расами і т. д. 2) континентальна ліберальна теологія – це те, що ми бачимо в багатьох церквах Західної Європи, США, коли церква стала секулярною, ліберальною, коли Євангелія проповідується однобоко, коли гріх більше не є гріх, коли гріх заміняється словом «помилка»…

«Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі!» (Галатів 3:28).

Юдеї і греки – це є раси. Юдеї – обрізані, в вічному заповіті з Богом. Греки – язичники. Сьогодні є також юдеї, язичники і є різні раси. Але написано, що в Ісусі Христі немає раси. Немає в Церкві переваги однієї раси над іншою. В Ісусі Христі, в Церкві, в Новому Заповіті сьогодні євреї не є вищі за будь-яку іншу расу. Але дехто в це вірить, що, якщо ти не єврей, значить ти якийсь не такий… Ми чітко читаємо, що це не має значення.

Раби, або вільні  (багаті / бідні) – це різний соціальний статус. Є різні статуси сьогодні. Біблія не закликає до якоїсь боротьби, війни, революції, щоб в багатих забрати гроші, чи поділити все порівну. Люди є різні згідно талантів, спроможностей, можливостей. Нема комунізму, соціалізму, зрівняння в питаннях служіння, покликання, багатства, соціального статусу. Цінність людини перед Богом однакова в багатого і бідного, в чоловіка і жінки, в єврея і в язичника. Перед Богом всі рівні, але функції, дари, покликання різні.

Ми бачимо, що в Європі і в США повертаються соціалістичні ідеології, знову модно і популярно вірити в рівенство. В чому принцип комунізму, соціалізму? В тому, що вони вірять в Боже Царство без Бога, в те, що людина є добра і, якщо їй створити хороші умови (робочі місця, хороші умови праці, забрати корупцію і т. д.), то всі люди взагалі будуть ангелами. Але людина гріховна, як вона тільки приходить до влади, до грошей, то ніколи немає межі. Тому, ці соціалістичні ідеї, не розуміючи того, що людина гріховна і зла, вони думають, що треба просто забрати в тих, які мають, поділити, і тоді, ми будемо жити в раю на землі. Тому, в корінь ця ідея утопічна, тому що людина без Бога зла і гріховна. Вона ніколи без Бога не буде жити в мирі і злагоді з іншими людьми. Вона завжди буде воювати і ворогувати.

Чоловіки / жінки – дві статті. Немає гендерів.

Рівність перед Богом чоловіка і жінки однакова. Жінка – з ребра, вона партнер, вона разом з чоловіком служить Богу. Вони рівноцінні перед Богом. Але чоловік є голова, а жінка – немічна посудина. Немає в Христі чоловіка і жінки, цінність однакова, ніхто не кращий, не гірший, але функції, дари, покликання, таланти – різні. Якщо ми це розуміємо, тут немає конкуренції, боротьби за владу. Але, не розуміючи цього, піднімаються різні гендери, феміністичний рух…

3. Соціальна євангелія

В нас є 4 пункти бачення:

1) розпочинання нових церков

2) світові місії

3) студентське служіння

4) соціальна відповідальність

Соціальна євангелія – тюрми, реабілітаційні центри, лікарні, годування безхатченків на вокзалах, допомога бідним… Соціальна євангелія – Церква, яка робить добро, стає Червоним хрестом, годує бідних, працює в лікарнях, тюрмах, їдуть місіонери в інші країни, але без проповіді Євангелії.

«І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив. І всі їли й наїлися!» (Марка 6:41-42). Соціальна євангелія – вони не мали нічого, Христос взяв, помолився, помножив, поділив п'ять тисяч, не рахуючи дітей і жінок, всі їли і наїлись…

«Відповів їм Ісус і сказав: Поправді, поправді кажу вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситились. Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець» (Івана 6:26-27).

Соціальна євангелія подобається, вона притягує. Ісус демонстрував силу, Він служив, звіщав соціальну євангелію, допомагав людям. Його команда роздавала милостиню, вони давали бідним, годували голодних… Але це було таке разове, як спалах, щоб захопити людей Богом, щоб показати, що Бог всемогутній, Він може все, але є істинна суть: «Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя…» (Івана 6:27). Тому, все те, як ми проповідуємо соціальну євангелію, ми повинні вплітати туди проповідь Божого Слова, Євангелію Ісуса Христа.

4. Євангелія гіпербдагодаті

Кілька принципів, як відчути, що проповідується євангелія гіперблагодаті:

1) ніколи не називається гріх гріхом. Проти гріха не проповідується. Часто, вживається слово «помилка»;

2) такі церкви, пастори і проповідники ніколи не стають на захист праведності і моралі;

3) вони називають нас законниками і фарисеями. Тому, якщо ми говоримо про Слово, про принципи, про Заповіді Божі, вони з нас насміхаються і кажуть, що ми законники і фарисеї, ми вертаємось сьогодні до Старого Заповіту, а вони живуть по благодаті. Ми всі спасаємось по благодаті, без діл Закону, але як ми живемо і як ми доказуємо нашу християнську віру? Як можна побачити, що ми віруючі люди? Ми спасаємось по благодаті. Бог прощає наші гріхи по благодаті, по вірі, без діл. Але Христос, коли прийде, як Він буде звершувати суд? Що ви зробили, або ж не зробили… Бог буде судити нас по ділах. А гіперблагодать вчить, що, якщо ми спасаємось по благодаті, значить ми живемо по благодаті і будемо суджені по благодаті, тому, діла не мають значення…

4) розлучені служителі продовжують проповідувати Слово Боже. Такі пастори проповідують про любов, благодать, але вони ніколи не будуть проповідувати про гріх…

5) постійно критикують інші церкви. Є хтось, «вони» − фарисеї, неправильні, грішники, а є ми – свіжі, нові, пробуджені, помазані. І це говорить якась образа, непрощення, зверхність, гордість;

6) це тільки позитивне послання – успіх, процвітання… Немає докору, застереження, виправлення;

7) люди можуть жити в гріху і їх сумління не мучить, тому що в кінцевому результаті воно спалюється;

8) всі люди спасуться. Деякі про це прямо говорять, деякі це ховають, але вони так вірять.

5. Євангелія спасіння

«У Ньому й ви, як почули були слово істини, Євангелію спасіння свого, та в Нього й увірували, запечатані стали Святим Духом обітниці» (Ефесян 1:13).

Євангелія спасіння – це не є те, що відображає всю повноту послання Христа, тому що євангелія спасіння це, як складова євангелії Царства. Коли ми проповідуємо тільки євангелію спасіння – покайся, пропроси прощення, прийди в церкву, будь в церкві – це круто, але в тому немає всієї повноти. Людина не зрозуміє істинну суть речей, істинного покликання, всього того, що Христос вчив. Людина спасеться, прийде до Бога, покається в своїх гріхах, але що далі робити з спасінням? Що робити в церкві? Як дальше жити в тому суспільстві? Людина не знає…

6. Євангелія царства

Це всі ці принципи, все те, про що Христос і вчив. Це Добра Новина про Царство. В Царстві є спасіння, покаяння і народження згори, але не тільки. Тому, Христос спочатку навчав про Царство, потім Він народив Своєю кров'ю Церкву і потім Він вклав євангелію Царства в наші серця. Тому, для того, щоб ми по провідували євангелію Царства ми повинні її зрозуміти і пережити.

Тільки Церква є носієм євангелії Царства. І тут, треба підняти авторитет місцевої помісної церкви. Люди можуть вірити в Царство Боже, в євангелію Царства, але можуть принижувати місцеву церкву. Сьогодні, сатана атакує місцеву церкву. Ми, як Церква будемо говорити слово істини і воно буде йти в розріз з тим, що сьогодні люди хочуть чути, що вони чують з екранів телебачення… Популярність церкви буде падати в людських очах. Якщо церква буде гіперблагодаті, проповідувати ліберальну теологію, віщати тільки один бік, вона завжди буде популярна.

Завжди Церква, яка буде проповідувати істинну євангелію, вона не буде популярна в суспільстві. Вона буде критикована, переслідувана і буде створюватись великий тиск на її авторитет.

Кожен з нас має піднімати авторитет помісної церкви, молитись, розуміти важливість авторитету помісної церкви, захищати помісну церкву, проповідувати за помісну церкву.

«І ходив Він по всій Галілеї, по їхніх синагогах навчаючи, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу, і всяку неміч між людьми» (Матвія 4:23). Євангелія Царства вплітає вже сюди чудеса, ознаки і сили. Це вже початок євангелії Царства, коли ми вже не просто розказали Добру Новину, а вже відбувається демонстрація, тому що в Царстві Божому немає сліпих, кривих, калік… Євангелія Царства обов’язково в собі має молитву за зцілення. Деякі, відкидають це і кажуть, що Ісус вже сьогодні не зціляє.

Сам Іван Хреститель проповідував Євангелію Царства (Луки 3:8-14).

Євангелія Царства має відповіді на різні питання до різних людей. В євангелії Царства є місце для всіх людей – для воїнів, для поліцейських, для митників, для грішників, які стануть праведними, для вчителів… Євангелія Царства дає можливість кожному знайти себе в Тілі. Це вже не є просто питання спасіння. Це вже питання покликання, питання функціонування після спасіння, покаяння, тому що євангелія спасіння дуже обмежена.

В античному світі праця вважалась чимось принизливим, непотрібним, тому люди багаті насолоджувались життям, жили в розкошах, а працювали бідні, раби. І тільки християнство, реформація змінили погляди, філософію на цю тему. Слово Боже вчить, що хто не працює, хай не їсть, що кожен робітник вартий своєї нагороди. Дякуючи християнству, Божому Слову і євангелії Царства, робота піднялась в ранг покликання. Біблія каже, що все що робимо, робити, як для Господа (Колоссян 3:17;23). Чи ти лікар, чи ти вчитель – це твоє покликання, це євангелія Царства, це твоє пряме покликання, твоє служіння, твоя проповідь євангелії, куди ти і вплітаєш її словами, і ти свідчиш про те.

Євангелія Царства вчить на тему сім'ї, шлюбу, виховання дітей, на тему політики, про науку, мистецтво… Євангелія Царства хоче впливати. Вона навчає, що людина там, де вона є повинна все робити, як для Господа і дивитись на це, як на своє покликання і дар від Бога.

Ми всі різні, маємо різні дари, покликання, але однакову цінність перед Богом.

«І ви тіло Христове, а зосібна ви члени! А інших поставив Бог у Церкві по-перше апостолами, по-друге пророками, по-третє учителями, потім дав сили, також дари вздоровлення, допомоги, управління, різні мови. Чи ж усі апостоли? Чи ж усі пророки? Чи ж усі вчителі? Чи ж усі сили чудодійні? Чи ж усі мають дари вздоровлення? Чи ж мовами всі розмовляють? Чи ж усі виясняють? Тож дбайте ревно про ліпші дари, а я вам покажу путь іще кращу!» (1 Коринтян 12:27-31). Я такий, як я. Моє покликання таке, як мені Бог дав. Це приходить, як відкриття, ти знаходиш своє місце в Тілі, і дальше, Слово Боже веде до любові, впливу, зміни…

Питання для розбору на домашніх групах:

1. Хто в центрі послання – Христос чи людина?

2. Чия воля важливіша, коли молитесь, служите, читаєте Біблію?

3. Як ми спасаємось – по ділах, чи по вірі?

4. Як Бог буде вкінці судити кожного з нас – по вірі, чи по ділах?

5. Що обираєш ти – вічне, чи земне?

Проповідь в відео-форматі

ddd