Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Тільки віруй і побачиш славу Божу

Віктор Франчук

Біблія дуже багато говорить про славу Божу.

«Промовляє Ісус: «Відваліть цього каменя!» Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: «Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі…» Ісус каже до неї: «Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?» І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: «Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув. Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене» (Івана 11:39-42). Господь воскресив Лазаря з мертвих. Була явлена слава божа на тому місці. Лазар помер і вже був три дні в гробі. Вони ще оплакували його, і тут приходить Ісус і починає говорити, щоб вони вірували, тому що Бог може підняти людину з мертвих. Для Нього немає нічого неможливого. Марта казала, що знає, що є воскресіння останнього дня. Вона концентрувала увагу на ті знання, які вона мала від Ісуса. Ісус не один раз бував в домі Лазаря. Ісус говорить до Марти, що Він є воскресіння і життя, не просто ті знання, на які вона опирається, але, що їй потрібно дивитись на Нього, на особистість.

Часто, ми можемо отримати дуже багато знань в церкві, і наша віра будується на цих знаннях, і в цьому немає нічого поганого, але все рівно в своєму особистому житті ми повинні пам'ятати, що є Ісус, Який більший за ті знання, які Він нам дає. Ісус говорив Марті, що Він є воскресіння і життя, на Нього треба дивитися, тому що, якщо ми будемо дивитись на Нього, то в нашому житті почне щось відбуватись. Коли ми будемо дивитись на Нього, то Він зможе зробити набагато більше, ніж те про що ми думаємо, про що мріємо і про що просимо.

Ми є люди і наш фокус, деколи, відходить від особистості. Деколи, ми все рівно в загальному віримо. В нас є багато знань і приходить узагальненість. Але, коли приходить Бог і Він хоче зробити щось в нашому житті, то, коли відбувається ця зустріч з Ісусом в твоїй таємній кімнаті, тоді вже щось починає відбуватись по-справжньому. І на тому місці була явлена велика слава Божа, і ця слава воскресила Лазаря з мертвих, і вивела його з гробу. Ісус був присутній на тому місці, дуже багато людей було присутніх на тому місці, і Ісус робив це публічне служіння, для того, щоб люди увірували.

В Бога є слава, яку Він хоче являти в твоєму житті. Деколи, ми, як віруючі люди, ми концентруємо увагу і нам здається, що слава Божа це тільки там, де люди зціляються. Але Бог хоче являти Свою славу у всьому нашому житті, в кожній сфері нашого життя. Бог хоче мотивувати нас і сконцентровувати на правильні цілі. Коли люди сильно мотивовані до правильних цілей, або змотивовані в правильному напрямку, є великий шанс, що вони туди дійдуть і будуть в тому успішні. Дух Святий хоче мотивувати нас для того, щоб ми почали думати про славу Божу, щоб ми звертали свій погляд на небо, щоб ми бажали мати славу Божу, щоб ми розуміли, що слава Божа в своїй повноті приходить, коли ми зустрічаємось з Самим Господом.

Писання говорить, що все, що ми хочемо отримати, ми повинні бажати отримати від Нього, а не від людей, тому що , коли ми стараємось десь щось отримати від людей, ми будемо розчаровані, тому що ми є люди, і ми завжди десь в чомусь обмежені. Але є Бог, Який необмежений ні в чому. В Нього немає нічого неможливого.

Дуже важливо, коли ти приходиш в церкву і чуєш, що Бог говорить в твоє серце, то після цього ти вийдеш і не будеш ходити в смутку, а будеш ходити в вірі і в переможному житті, і щось нове буде приходити в твоє життя.  Але Біблія каже, що все рівно знаходяться люди, яким слава Божа не цікава.

«Проте багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, щоб не вигнано їх із синагоги. Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу»  (Івана 12:42-43). В цих людей була серйозна проблема ‒ вони славу людську любили більше, ніж славу Божу. Це може ставатись і в нашому житті. І в кожного з нас може проявлятись ця фарисейська закваска, те, що виходить з нашого тіла, нашої плоті, з наших пожадливостей.  Що таке слава людська? Біблія говорить, що слава людська ‒ це таке тимчасове явище, яке з кожним днем веде людину вниз. Слава людська, як пар, який піднімається на короткий час і через певний час від неї нічого не лишається. Біблія говорить, що слава людська, як цвіт польовий, який зацвітає на короткий час. Проходить якийсь час і цей цвіт засихає, від нього нічого не залишається. Коли люди люблять славу людську, вони люблять визнання серед людей, вони люблять, щоб люди про них добре говорили, вони не конфліктують, або не йдуть проти людей. Вони більше догоджають людям і собі, ніж Богові. Але Писання говорить, що, якщо ми любимо славу людську, то наше життя в'яне.

Писання говорить, коли ми народжуємось згори, то наша душа обновляється з кожним днем все більше і більше. Наше життя не йде вниз, воно йде вгору, тому що ми прагнемо до слави Божої, тому що те, що Бог може зробити ми навіть близько не можемо зробити, те, що Бог має для нас, без Нього ми не зможемо досягнути. Бог не хоче, щоб серед Його народу були розчаровані люди, щоб були люди, які думають, що Бог любить вибірково, когось більше благословляє, а когось менше. Бог хоче, щоб кожен з нас бачив славу Божу в своєму житті. Слава Божа в нашому житті ‒ це, коли люди в сім'ях щасливі, починаючи з моменту нашого покаяння. Бог хоче, щоб ми тікали від того, коли ми десь захочемо мати славу від людей. Коли ми хочемо славу Божу, то в нас є шанс спастись і попасти на небо.

Є різниця між тим, що людина може зробити для себе і тим, що Бог може зробити для неї. І різниця дуже велика, тому що в Бога немає речей, які Він не може зробити. Є особистість в яку ми віримо ‒ це Ісус Христос. Тільки зустріч з Ним змінює дуже багато чого (змінює наші погляди, мислення, цінності). Блаженні ті люди, які вибрали цей шлях ‒ бажати славу Божу.

«І був Аврам віку дев'яти літ, коли явився Господь Аврамові та й промовив до нього: «Я Бог Всемогутній! Ходи перед лицем Моїм, і будь непорочний!» (Буття 17:1). Слава Боже це не тільки зцілення, чи воскресіння з мертвих, це все наше життя.

Коли Аврам вийшов з Харану, йому було 75 років. Пройшло 25 років… За цей час Бог йому явився десь 4 рази… А ми можемо зустрічатися з Ним кожен день, чути голос Його кожен день. Бог являється Авраму і каже: «Ходи перед лицем Моїм, і будь непорочний!» (Буття 17:1). Іншими словами приходить якийсь новий період в його життя.

Коли ми входимо в зону комфорту, це ніщо у порівнянні з тим, що Бог має для нас. Бог хоче зробити нам виклик, щоб ми сказали: «Боже, не моя воля , а Твоя хай буде!» Тому що, в якійсь мірі, нам вже добре, але це не те, що Бог хоче. Через 25 років тільки все починається.

Слава Божа являється в тому, що ми робимо разом з Богом. Вона являється в наших служіннях, молитвах, проповідях, в євангелізаціях…

«Ходи перед лицем Моїм, і будь непорочний!» ‒ це зовсім новий рівень життя повинен бути. Це вже зовсім інша відповідальність, це вже зовсім інші стосунки з Богом. Є речі, які Бог хоче робити з тими людьми, які вже достатньо дорослі і зрілі, але навіть і їм потрібно стати перед Богом непорочними для того, щоб багато речей викинути з свого життя і більше присвятити свій час служінню Господу.

Бог хотів явити ще більшу славу, ніж Він явив до того через життя і служіння Авраама.

«І дам Я Свого заповіта поміж Мною та поміж тобою, і дуже-дуже розмножу тебе» (Буття 17:2). Бог починає говорити про помноження, про ріст. Коли йде ріст, потрібно більше відповідальних, зрілих людей.

«І впав Аврам на обличчя своє, а Бог до нього промовляв говорячи» (Буття 17:3). Така Божа присутність була, що Аврам просто не витримав, він впав на своє обличчя.

«Я, ось Мій заповіт із тобою, і станеш ти батьком багатьох народів. І Не буде вже кликатись ім'я твоє: Аврам, але буде ім'я твоє: Авраам, бо вчинив Я тебе батьком багатьох народів. І вчиню Я тебе дуже-дуже плідним, і вчиню, щоб вийшли з тебе народи, і царі з тебе вийдуть» (Буття 17:4-6). Сьогодні, ми живемо в такий час, коли ми всі, як віруючі, переживаємо за своїх дітей, тих, які ще не стоять на своїх ногах, які ще не одружились, не пізнали Господа… Ми переживаємо, як наші діти підуть за Господом. Але, якщо ми чітко зберігаємо завіт з Богом, Він каже, що буде піклуватись про наше потомство, про наших нащадків. Це дуже важливо. Коли ми ходимо близько з Ним, то навіть наші діти мають надію.

«І дам Я тобі та потомству твоєму по тобі землю скитання твого, увесь Край ханаанський, на вічне володіння, і Я буду їм Богом» (Буття 17:8). Ми хочемо, щоб Бог був Богом наших дітей, внуків, щоб Він був Богом близьким в їхньому житті. І це слава Божа, коли Бог так сильно приходить в родину. Слава Божа ‒ коли Бог робить те, що ми не можемо зробити. Слава Божа ‒ коли є захист над нами, коли Він нас захищає, береже, застерігає.

«І сказав Авраамові Бог: «А ти заповіта Мого стерегтимеш, ти й потомство твої по тобі в їхніх поколіннях» (Буття 17:9). Це саме головне ‒ бути в завіті з Богом постійно і не виходити з нього.

«І сказав Авраамові Бог: «Сара, жінка твоя, нехай свого ймення не кличе вже: Сара, бо ім'я їй: Сарра» (Буття 17:15). Бог каже, що хоче благословити наших жінок. Біблія вчить, щоб жінки рухались теж, щоб теж служили.

Бог хоче спасати людей, являти Свою славу, дійсно показати, що Він є, що Він живий і хоче спасти ще багато і багато людей. Якщо будеш вірувати, то побачиш славу Божу. Бог хоче, щоб ми хотіли і були змотивовані, щоб шукати славу Божу, тому що Бог має щось більше для нас.

Проповідь в відео-форматі

ddd