Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Будуй правильну самооцінку

Олег Савчак

Те, як ми дивимось на себе, на своє оточення впливає на наше життя і нашу долю.

Самооцінка ‒ елемент свідомості, що характеризується емоційно-насиченими оцінками самого себе, як особи, власних здібностей, етичних якостей та вчинків, важливий регулятор поведінки. Самооцінка визначає взаємини людини з її оточенням, її критичність, вимогливість до себе, відношення до успіхів і до невдач. Тим самим самооцінка впливає на ефективність діяльності людини і розвиток її особи.

Самооцінка ‒ від слова «оцінити» себе, виміряти себе. Часто, це те, як ми себе самі зсередини відчуваємо. Ніхто не може знати людину так, окрім людського духа, який в ній проживає і Духа Божого, Який наповнює все у всьому.

Як ми зсередини самі себе знаємо? Як ми самі з собою знайомі? Якби це все було так легко і просто, не було б ніяких проблем з депресіями, самогубствами, сварками, конфліктами, розчаруваннями, подавленням, одинокістю…Виявляється, що, часто, ми навіть в собі не можемо до кінця розібратись. Тому, є психологи, психотерапевти, різні аналітики, консультанти, які допомагають людині розібратись самій з собою, з її емоційною складовою, з її внутрішнім, духовним світом, світоглядом.

Як правильно нам навчитись себе вимірювати? Як правильно себе оцінювати? Як правильно себе відчувати?

«Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив» (Римлян 12:3). Кожен з нас повинен визначити себе в Бозі, в Божому Царстві, своє життя, своє служіння, покликання, для того щоб правильно рухатись вперед. Як ви себе відчуваєте, чим вимірюєте? Ваше життєве кредо? Ваша головна ціль в житті, в служінні, в покликанні? Чому Бог помістив вас на цю землю? Для чого ви живете?

Римлян 12:3 ‒ це і є те вирівнювання, той баланс, щоб ми не впадали в різні крайності, тому що є як завищена, так і занижена самооцінка, але є і збалансована. І Писання нас в тому вчить, тому що довкола є різні церкви, різні проповіді, навчання, є багато філософій, як в світі, так і в церкві про те, що Бог завжди хоче, щоб ми були здорові, багаті… Тоді, в церкві багато свободи, не звертають увагу на гріх, лиш би люди комфортно себе відчували. Це може бути в сім'ї, в вихованні дітей (дітям все дозволяють, їх не дисциплінують, не обмежують їхню свободу, просто, щоб їм було комфортно, гарно, легко, щоб не подавити їхню особистість), і це ні до чого доброго не приводить. Інша крайність ‒ це обмеження свободи. Це є певна така подавленість, якщо мова йде про виховання дітей (нічого не можна, що скажуть люди?), і дитина перелякана. І це погано… Як одна, так і друга крайність ‒ це є неправильно. Коли ми маємо забагато свободи, думок про себе, завищеної самооцінки, або навпаки ‒ заниженої.

Коли людина дивиться на себе занизько, вона починає сумніватись (в мене не вийде, я не зможу, проблеми з застосуванням в суспільстві себе, своїх дарів, талантів, вона ставить занижені цілі, не завжди їх досягає, комплекси, страхи, почуття сорому, провини, якоїсь неповноцінності) ‒ це, як людина зсередини себе відчуває. Людина думає про себе згідно того, хто їй що сказав, посіяв, обманув. Завжди питання ‒ хто тобі це сказав? Якщо людина не знає Писання, її легко обманути, вона не знає, що сказав Бог.

Для того, щоб ми докопались до суті ‒ чому ми так робимо? Чому ми так звикли? Чому ми так себе відчуваємо? Чому ми роками живемо в неуспіхах, страхах, комплексах?

Перше питання ‒ Чому ми так живемо?

Друге Питання ‒ Хто тобі це сказав? Звідки це прийшло?

Повернутись в минуле, в дитинство, повернутись до джерела. Дух Святий вам покаже. Можливо, це було, як прокляття, як вирок, а, може, хтось просто пожартував, і ви себе так відчули і так себе накрутили. Треба щось радикально міняти, робити перший крок, другий, третій… Часто, цього взагалі нема, це просто накрут. Людина на рівні відчуттів, емоцій з цим ходить, вона так думає і іншим про це говорить. Якщо ми будемо копати до суті, дальше і дальше занурюватись в Писання, щось почне мінятись в нашому житті. Цей момент заниженої самооцінки ‒ людина не знає, хто вона є в Ісусі Христі, через те вона водиться тим, що відчуває.

Якщо людина має завищену самооцінку, це веде до гордості. Сатана через те впав з небес. Людина думає, що вона має перевагу над іншими. Вона на інших дивиться, як на порох, зверху. Але в Божих очах такого немає. Життя людини не залежить від достатку її маєтку (соціального статусу, фінансового…). Цінність життя не залежить від цього. Ми не маємо переваги над іншими людьми. Людина може принижувати інших, приписувати собі славу, а невдачі приписувати комусь. І, в результаті, приходить страх невдачі. Людина, яка має завищену самооцінку, не може знести катастрофи, кризи, випробування і трудності.

Біблійна самооцінка (правильна).

Це для кожного з нас дуже важливо, щоб ми навчились правильно її будувати, тому що ми будемо це нести іншим людям. Людина, яка має неправильну самооцінку підсвідомо буде це нести іншим людям. Вона буде неправильно наставляти людей. Вона не буде правильно консультувати людей.

1. «І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх» (Буття 1:27).

Я образ і подоба Всемогутнього Бога. Ми створені на образ і подобу Божу. Це дуже важливо по відношенню до себе і до інших. Якщо ми будемо про це думати і молитись, тоді нам буде все важче і важче принижувати когось, обзивати когось, ображати когось, тому що ми дійдемо до такого моменту, що обзивати когось ‒ це є гріх перед Богом. Якщо ми неправильно себе відчуваємо зсередини, ми завжди будемо боротись, як ми виглядаємо, що про нас інші думають. Ми завжди хочемо щось комусь доказати в різних сферах. Нам, деколи, потрібно якоїсь уваги, підтримки, якогось комфорту, підбадьорення, але якщо ми без цих подій зовнішніх, ми просто знаємо, що є в серці, яка ціна, цінність, наскільки ми будемо жити щасливішими, вільнішими, коли необов'язково комусь щось доказати. Виявляється, що необов'язково, щоб наше слово було зверху. В житті буде багато ситуацій, коли наше слово не буде зверху, і коли хтось буде мати більше ресурсів і ваги, і схоче і спробує нас задавити. І деколи, треба просто промовчати, і не обов'язково завжди щось комусь доказати. Деколи, треба просто помолитись, зробити паузу.

2. «Бо як у душі своїй він обраховує, такий є» (Приповісті 23:7). Насправді, людина не просто те, як її створив світ, і що про неї сказали люди. По-перше, її цінність, хто вона є ‒ вона походить від Бога, Бог її створив. По-друге ‒ це вже те, як ти думаєш. Якщо ти про себе думаєш низько, неправильно, що ти ніхто, рано чи пізно, ти такий і станеш. Як людина думає, така вона і є. Вона це притягує, формує в своєму житті, в своєму оточенні. Тому, так важливо, щоб ми пильнували, що ми думаємо кожен день. Чи ми живемо кожен день в депресії, паніці, подавленості, чи ми читаємо Слово, роздумуємо про те, хто я є в Ісусі Христі, звідки я походжу.

3. Не порівнюй себе ніколи з іншими людьми.

Самооцінка дуже часто включається в порівнянні (освіти, фінансів,звичок…). Якщо ми наслідуємо в праведності, в святості, в служінні, в любові до інших людей, до сім'ї, коли ми говоримо про принципи, заповіді. Якщо ми говоримо про якісь звички, емоції, зовнішній вигляд, то питання ‒ для чого? Якщо кожен з нас є індивідуальний і особливий.

Ми повинні думати, що залежить від мене, а що від мене не залежить. Те, що від мене  не залежить, те, що ми не можемо змінити ‒ ріст, колір волосся, очей. Що ми можемо змінити? Фігуру, одяг, як ми вдіваємось, що ми їмо… Розділити це для себе. Щоб те, що ми не можемо змінити, ніколи не заганяло нас в глухий кут, не кидало в депресію. Щоб ми навчились приймати те, хто ми є і що ми маємо, що нам дано від Бога, від сім'ї, де ми народились, щоб ми дякували за все Богу, щоб ми цінували.

Власна цінність народжується, коли ми роздумуємо про те:

1)Хто тобі це сказав?

2)Хто ми є в Ісусі Христі?

Хто я? Куди я прямую? Яка моя ціль? Що я можу зробити? Хто я є в Ісусі Христі?

Хто в Ісусі Христі, той творіння нове. Є десятки обітниць і благословінь для кожного з нас. Там, де є це словосполучення «В Ньому…», «В Христі…», «В Ісусі…»… Якщо наші очі почнуть помічати ці словосполучення і брати це на свою адресу, проблем з правильною самооцінкою в нас не буде.

Хто я є в Ісусі Христі? Якщо я не довіряю Богу, я конкурую, я заздрю, постійно хочу щось комусь доказати ‒ це такий дух невірства. Це говорить про те, що я не знаю хто я є в Ісусі Христі, я ще не знайшов себе, не знайшов своє місце, своє служіння, своє покликання. Тому, дуже важливо брати Писання і проголошувати: «В Ісусі Христі я маю розум Христа!», «Я маю мудрість в Ісусі Христі!», «В Ісусі Христі я є нове творіння!», « В Ісусі Христі мені належить праведність!», «В Ісусі Христі Бог мене благословив всяким духовним благословінням в небесах», «В Ісусі Христі Бог дарував мені чудову сім'ю»… Якщо ми будемо про це роздумувати, наше життя буде мінятись.

«І не тільки нею, але й хвалимося в утисках, знаючи, що утиски приносять терпеливість, а терпеливість досвід, а досвід надію, а надія не засоромить, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам» (Римлян 5:3-5). Друга сторона ‒ це є досвід, життя, пройдені наші дні і роки, правильна наша реакція, життєві висновки. Це те, що ми мусіли пройти в нашому житті.

Терпеливість приходить від утисків, дискомфорту, скорбот, страждань. Досвід дає надію. А надія ‒ це правильне очікування якогось добра, чогось хорошого. Це неможливо досягнути просто проголошенням і переконанням. Це важливо пройти утиски терпеливо, навчитись надіятись, і тоді, ми дійдемо до того, як ми себе оцінюємо і оцінюємо інших. Тому, замість того, щоб ми розчаровувались, нарікали, жалілись, насправді, щоб ми брали інші принципи, що все, тим, які люблять Бога, допомагає на добро. Це будує наш досвід, нашу віру, нашу правильну самооцінку, веде нас до кінцевої нашої цілі ‒ хто я? Звідки я походжу? Куди я направляюсь?

«Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу, і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість. Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив» (Римлян 12:1-3).

Все починається з віднови розуму, з розуміння хто я є, з тої цінності, яку Бог мені дав, на чий образ я створений. І друга сторона, кінцева ‒ це життєвий досвід, це як я пройшов кризові ситуації, які висновки зробив (чи я здався, зламався, почав нарікати на Бога, жалітись, чи це зміцнило мене, і це збудувало в мені цілісну картину і я почав надіятись, що в майбутньому Бог мені знову допоможе, як Він мені вже не один раз допомагав в минулому). Це збудує цілісну особистість, щоб ми не залежали кожного дня від обставин, від думки людей, від того, як ми себе відчуваємо, що ми думаємо, щоб ми навчились тримати удар, тому що християнство ‒ це вміння тримати удар, не здаватись, не розчаровуватись, не впадати у відчай, пам'ятати, що ми дуже сильно цінні в Його очах. Господь за нас заплатив дорогоцінною кров'ю Ісуса Христа, ми створені на образ і подобу Божу, ми цінні!

Проповідь в відео-форматі

ddd