Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Лице твоєї перемоги

Володимир Паньчак

Кожен з нас може сказати, що ми маємо якусь боротьбу, ми маємо досягнення, падіння, труднощі, випробування… Сам Христос про це говорить, що життя людини, а тим більше християнина, буде різне. І на вас прийдуть всякі високі хвилі. Питання в тому, чи перейдемо, чи ні? Це вже від нас залежить.

По житті ми будемо бачити певні перемоги. Будь-яка перемога має своє лице. В християнстві теж є своє лице переможця. Можливо, він не є видимий. Можливо, він не є значимий, але він важливий для нас. Інколи, те, що ми вважаємо за поразку, не завжди є поразкою. Інколи, те, що ми думаємо, що це перемога, не завжди буде перемога. Тому, нам, як християнам, важливо було б мати Божий погляд, як Бог дивиться на певні речі. Якщо Бог каже: «Це, сину мій, перемога!» Ми повинні цим радіти і того шукати.

Один з найкращих і найвеличніших лідерів всього людства є Ісус Христос, Який звершив неможливе.

Івана 19:17-30. За всім цим дійством, яке відбувалось на горі Голгофі спостерігали люди. Від самого початку ув'язнення Ісуса до моменту, коли Він схилив Свою голову і віддав Духа Свого, люди спостерігали за цим. Спостерігала мати, її сестра, учні, яких Він навчав… Все це вони бачили. І ось відбувається ця кульмінаційна картина. Його розпинають, Його ображають, ганьблять перед всіма… І тут Він каже: «Звершилось!» І помирає… Що звершилось? Звершилось відкуплення, величезна перемога. Звершився великий задум Божий ‒ відкуплення людства від прокляття. Це був Божий задум. Ісус віддав Своє життя добровільно. Його ніхто не силував, Його не гнали. Він Сам пішов, віддаючи Себе в жертву. Хоча, в йоту секунди Він міг все перемінити. Бог дозволяє, щоб ця смерть відбулась. Цей погляд Божий, погляд Отця, як на жертву Сина ‒ це тріумф перемоги, це величезна перемога в Божих очах. Що відбувалось в розумах близьких людей? Були різні люди… Були люди, яким було байдуже. Але й були люди, які близько брали це до серця. Це Його рідні, близькі, учні, які надіялись, сподівались, які мали якусь надію на щось…

Луки 24:13-21. Ісус через короткий час відкриває їм Себе, говорить їм Слово і вони кажуть: «Серце наше палає… Це Він!»

Одна й та сама історія ‒ розп'яття, біль, страждання Христа… Погляд Бога на цю історію і погляд людини на цю ж саму історію… Погляд Бога ‒ це тріумф, це перемога, це величезне дійство, це перемога з перемог. Що бачить людина? Розчарування, біль, страждання, ганьба… Його вбили найгіршою, ганебною смертю перед людьми. І ми знаємо, що було повне розчарування в найближчих людей. Апостоли, яким Бог велів йти до краю землі, не знали, що буде завтра. Ми бачимо зречення Петра. Повне спустошення, повне розчарування після цієї події.

Коли ми стоїмо в певних проломах, коли ми молимось, довіряємо Богу, коли ми боремось за певні досягнення, 100 % ми хочемо перемоги. Ми хочемо видимої форми проявлення Божої слави. Чи є це перемога? Так! Це підтвердження нашої віри. Це проявлення Божої сили. Це те, як Бог хоче Себе проявити в цьому суспільстві. Ці свідоцтва слави Божої будуть привертати увагу людей для того, щоб люди пізнали Бога. Через ваші неможливі речі, через те, що ви отримали щось від Бога, коли люди казали, що це неможливо, багато людей навертаються до Христа. І ми повинні так жити і так вірити, так мріяти.

Якщо ми вже християни і ми в своєму досвіді маємо різні моменти нашого життя, і коли дати питання, чи на всі 100% ми отримували всі відповіді, за які ми стояли, чи отримували ми всі зцілення, про які ми молились, чи завжди в тісноті так, як ми хотіли, Бог давав нам простір? Чи завжди ми отримували те, на що сподівались? Напевно, так не виходило завжди… Деколи, в нас є конфлікт. Деколи, ми розчаровуємось в певних речах. Деколи, ми носимо в собі біль через те, що Бог не зробив так, як ми цього хотіли.

Де ж перемога? Де лице тої слави Божої? А перемога в незламності духа, в твердій вірі. Навіть, коли смерть огорне тебе з різних сторін, ти не зрікаєшся, ти будеш говорити: «Я вірю в Бога!»

Ми маємо дуже багато битв в собі не менш значимих. По-людськи ми хочемо бачити одне лице перемоги, а Бог хоче бачити інше. Мова про наше серце, про наше внутрішнє. Тут, нам треба розібратися. Бог хоче благословити Свій народ. Але ще більше Бог хоче, щоб це багатство стало ресурсом для нас, щоб воно було під нами, не піднімалося над нами, не робило з нас когось великого. Це ресурс, який Бог нам дає, щоб вершити Його волю. Ми повинні виховувати в собі цей характер, вчитись приймати ці перемоги, не так, як нам це підходить. Ми завжди будемо мати ці перевірки, коли ми стоїмо в проломі за певні речі, коли ти вийшов з тісноти і тобі на кожному кроці дають цінники. Тебе переманюють, тобі кричать вслід: «Давай!» Але людина тримається Бога, незламна, непохитна, тримається віри і тримається до кінця. Вона незламна, не продається, не розмінюється, і не йде на поводу в когось. Ось є лице перемоги Божої, яке Бог хоче відбити в кожному з нас.

Є різні моменти в християнському житті, коли великі мужі Божі щось втрачають. Чомусь Бог допускає це. Без Його дозволу в цьому світі нічого не відбувається. Бог дає сили це витримати. Головне, щоб наш фокус був правильний, щоб ми тримали цей орієнтир на хресті, на Бозі. Для нас це дуже важливо, тримати цей правильний фокус, тримати це правильне розуміння. Неважливо в яких ми сьогодні каруселях, неважливо, де ми є сьогодні, кожен з нас проводить певну битву, кожен з нас піднімає очі до неба і каже: «Боже, поможи мені! Боже, дай мені відповідь!»

В Христі, дякуючи Богу, ми завжди переможці! А як обставини? Обставини до часу. Вони пройдуть. Видима форма Божої слави буде явлена, але не ропчи, не міняйся, не продавай себе, тримайся Господа, тому що це єдина платформа, яка ніколи не захитається.

2 Тимофію 4:1

Хто найбільше зробив в Новому Заповіті? Апостол Павло зробив дуже багато ‒ великі чудеса, багато церков, багато явленої Божої слави було на Його шляху. Він наставляє Тимофія і каже: «Прошу тебе збережи віру, яку Бог вселив в твоє серце!» Бог дав милість Павлові зберегти віру. Що таке віра? Це правила, це поведінка, це визначення, наші дії, світогляд, переконання, сповідування Христа за Спасителя. Неважливо, що відбувається в твоєму житті. Нам так легко вірити, коли все вдається. Але чи завжди так буває? Буває так, що не працює… Коли ми говоримо про явний вигляд нашої перемоги, кожен з нас перейшов різні етапи в своєму житті. Ми мали, маємо і будемо мати великі підйоми, і хай нас Бог береже і заступить, але, можливо, будемо мати і якісь низини. Але в чому є лице вашої перемоги? Що ви тут, в Домі Божому, ви не розчарувались, не продались. Ви знову і знову сидите перед лицем Господнім і кажете: «Бог я довіряю тобі! Вчи мене! Виховуй мене! Я визнаю Твою повноту влади, Твою силу, не залежно від того, що бачать мої очі» По-людськи ми хочемо видимо, ми б хотіла мати медалі, визнання людей… І воно буде приходити, і воно вже є. Мабуть, кожен з нас вже приніс відбиток в якісь долі, і ці люди пам'ятають. Якщо ви посіяли в чиєсь життя Слово життя, вони будуть пам'ятати це до кінця своїх днів. Ми приносимо цей відбиток в людські долі, в людські серця.

Євреїв 11:32

Хто ці люди? Це мужі Божі, які робили немислимі речі, які привертали велику славу Божу на землю. І всі знали їх, і всі боялись їх. А інші ‒ це теж мужі Божі, інша категорія, вже не дуже приємна. Це Писання. Це Слово Боже. В людських очах дуже важко це уяснити. Ми кажемо: «Боже, чому? Боже, за що?» Мучені, гнані ‒ за що? Чому такий уділ для них? Бог каже, що все, що ти бачиш, вся ця земна краса, пафос, антураж ніщо в порівнянні з тими святими людьми віри, які віддали своє життя заради віри, заради Христа, заради переконання. Бог каже, що весь світ не вартий їх, хоча в очах людей вони були позором, були гнані, переслідувані, биті, обпльовані. Точка зору людини. А Бог дивиться на ту саму ситуацію і каже: «Син мій, ці люди в Моїх очах герої. Цей весь світ, який сходить з розуму, щоб їх принизити, обплювати, знищити, він не вартий нігтя на їхніх руках. Цей світ не вартий тих героїв». Бог дивиться глибше. Це виклик для нас ‒ вірити і молитись, щоб ми бачили видимі речі Божої слави, щоб ми молились за хворих і ті зцілялись.

Коли ми говоримо «лице твоєї перемоги» ‒ ми повинні дивитись глибше, на характер, на відношення, на жертовність нашу, не на зовнішні речі, а на щось внутрішнє. Воно в очах Божих набагато важливіше, набагато цінніше. Ось це Бог хоче виховати в нас. Той, хто здатний перемогти сам себе ‒ це є істинний переможець. Ми, деколи, не маємо відповідей на всі питання. Яке лице моєї перемоги? Що Бог хоче показати нам сьогодні? Ти маєш бути принциповим, вірним, посвяченим, ти не повинен нити, коли щось не так, ти не повинен возгордитись, коли все круто. Будь мудрим, смиренним, послушним, май завжди час для Бога, для діла, для церкви. І це внутрішнє формування нашого характеру це і є істинна перемога, яку Бог хоче дати нам. Не просто десь ззовні, не просто десь видимо. Бог робить щось внутрішнє в нас. Ця стійкість, характер Христа. Цей світ сьогодні має потребу в сильних, принципових, посвячених, чесних людях святих, правильних, не лицемірів. Сильні ми тоді, коли ми маємо здатність перемогти, здатність з сльозами на очах продовжити свій шлях. Це і є істинна перемога твоя. Ми повинні робити все від нас залежне, щоб дійти до своєї мети.

Проповідь в відео-форматі

ddd